Йшли кавалеристи через Бережки. Поранив снаряд вороного коня в ногу. Прийняв рішення командир залишити коня в селі, а сам з загоном пішов.
Панкрати, непривітний і вважали чаклуном, працював на млині, він і взяв пораненого, вилікував і залишив у себе. Кінь працював на нового господаря.
Але нічим було годувати помічника, і кінь ходив по селі і просив їжу. Ніхто не відмовляв бідному тварині, кожен підгодовував, чим міг.
Там же жив хлопчик Філька, жив з бабою, мав прізвисько «Ну Тебе». Хлопчик нікому не довіряв і був нетовариською.
Серед зими Панкрату вдалося запустити млин. Це було вчасно, так як в кожному дворі пора було молоти зерно.
Кінь підійшов до будинку Фильки. Хлопчик їв хліб, а тварина стояла за хвірткою і тягнувся до їжі. Філька розсердився і, вдаривши по теплим кінським губ, кинув хліб у сніг. Кінь заіржав, немов заплакала. А сніг так почав помсти, що бив по очах, не давав зайти в будинок. Хлопець забіг у хату, а заметіль безумствовала, лише під кінець дня вщух. Раптовий мороз залишив людей без води, а значить і без хліба. Філька не на жарт злякався. Згадала баба розповіді прадідів про такому ж морозі в минулому столітті, який почався від людської злості.
І розповіла бабця наступне: старий солдат був голодний, господар одного будинку кинув йому як собаці черству скоринку. А солдат був і цьому радий, та був він з дерев’яною ногою, нагинатися йому важко. Образив мужик служивого, свиснув солдатів. Ось мороз і впав на село, а мужика смерть наздогнала, помер він від того, що серце у нього захолодело.
Філька дізнався від бабці, що Панкрати знає, що треба робити. Вночі хлопчик відправився до мельника. Бігти було важко, мороз сильно заважав, але хлопець дістався до потрібної йому хати. Першим на стук у двері відгукнувся іржанням кінь, потім Панкрати швидко затягнув і посадив до печі Фильку, він і розповів усе як на духу про те, який злий вчинок здійснив.
Доручив мельник провинився придумати за годину з чвертю план, як холоднечу перемогти. Придумав хлопчисько всім світом дитячих лід довбати, щоб воду на колесо млина пустити, борошно господиням добути. Мужики теж погодилися допомогти, почали працювати зі сходом сонця. Робота дружно закипіла, і раптом вітер став дмухати тепліше, наставала весна. До вечора млин запрацювала. Раділи теплою борошні усім світом, заводили тісто, випікали хліб. З ранку Філька вже був на млині, він прийшов не один. Сам ніс свіжий хліб, а молодший хлопчина, приніс сільничку з сіллю. Це Філька прийшов з конем миритися. Кінь вийшов з сараю, протягнутому свіжому хлібу навіть не потягнувся, підвівся. Заплакав хлопчик, а Панкрати поспішив умовити коня, пояснюючи йому, що Філька не злий.
Кінь повірив господареві і взяв теплими губами частування. А коли все з’їв, в знак подяки поклав свою кінську голову на филькино плече, закривши очі.
5 клас. Короткий зміст для читацького щоденника. Візьміть 7-8 пропозицій
