Де діє закон?
В даний час відомий перелік країн, де карається заперечення Голокосту. До них відносяться Австрія, Бельгий, Угорщина, Німеччина, Ізраїль, Канада, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Словенія, Франція, Чехія та Швейцарія. При цьому заперечення Голокосту в США не карається. За місцевим юридичним мірками вільне вираження поглядів громадянами дозволяється Першою поправкою до американської Конституції. Цікаво, що останнім часом це почали переймати деякі європейські країни. У 2011 році таку позицію з даного питання підтвердив Верховний суд Іспанії, також заперечення не заборонено в деяких скандинавських країнах, зокрема у Норвегії і Данії.
Гучні справи
Нерідко суди за заперечення Голокосту проходять при підвищену увагу громадськості та засобів масової інформації. Наприклад, у Франції перед судом постав відомий політик Жан-Марі Ле Пен, який дотримується націоналістичних поглядів. У 2008 році він був оштрафований на 1,2 мільйона франків за те, що зазначив у своєму публічному виступі, що газові камери були лише одним з епізодів Другої світової війни. Також суд засудив його до трьох місяців в’язниці за поправлення ролі гестапо в Голокост, але вважав, що покарання може бути умовним.
У 1998 році було порушено одразу кілька кримінальних справ на цих підставах у кількох європейських країнах. Засудженим опинився тоді французький філософ і письменник Пиці Гароди. Суд прийшов до висновку, що в своїй книзі “Засадничі міфи ізраїльської політики” він заперечує злочини нацистів, спрямовані проти євреїв.
А швейцарський публіцист Юрген Граф був змушений виїхати з країни, щоб уникнути ув’язнення за серію своїх творів, в яких він заперечує загальноприйняту концепцію Голокосту. Суд засудив його до 15 місяців в’язниці. Граф встиг виїхати з Швейцарії в Білорусію, а потім у Росії, де в даний час працює перекладачем. При цьому його скандальна книга під назвою “Міф про Голокост” заборонена на території нашої країни.
Також серед гучних справ не останнє місце займає вирок британському письменнику Девіду Ирвингу, автору книг з нетрадиційним поглядом на історію Другої світової війни, заперечує Голокост. В Австрії він був засуджений до трьох років в’язниці, провів в ув’язненні 13 місяців, після чого суд замінив йому термін на умовний і депортував з країни.
У 2006 році французький суд засудив до 2,5 років в’язниці німецького хіміка Гермара Рудольфа, що займається дослідженням про газових камерах. Французький письменник Робер Фориссон, який виступив у Тегерані з доповіддю “Огляд Голокосту: глобальне бачення”, отримав три місяці в’язниці, заявивши, що у німців не було жодної газової камери, а мільйони туристів в Освенцімі стають свідками масової фальсифікації.
У 2007 році німецький ревизионист Ернст Цюндель отримав п’ять років в’язниці за публікації в Інтернеті, в яких заперечував Голокост. В ув’язненні провів повний термін. У 2009 році на п’ять років був засуджений німецький радикал Хорст Малер, причому без можливості дострокового звільнення. У тому ж році австрійський письменник і журналіст Герд Хонзик був засуджений судом присяжних до п’яти років в’язниці за заперечення Голокосту і пропаганду нацизму. В ході процесу його називали одним з ідеологічних лідерів сучасних європейських неонацистів.
Англійський єпископ Річард Вільямсон був оштрафований в Німеччині на 12 000 євро за свою позицію щодо Голокосту, викладену в інтерв’ю шведським журналістам.
