БЕСМ і “МЭСМ” – велика і мала електронно-обчислювальна машина
У 1949 р. С. А. Лебедєв почав роботу по проектуванню “МЭСМ”. Вона замислювалася як макет з поданням чисел з фіксованою, а не плаваючою комою, так як останній варіант призводив до збільшення обсягу апаратури на 30 %. Спочатку було прийнято рішення зупинитися на 17 двійкових розрядах, потім їх збільшили до 21.
Перші схеми були громіздкими, а багато вузли доводилося винаходити заново, так як типових довідників по схемотехніці цифрових пристроїв тоді просто не існувало. Відповідні схеми заносили в журнал. Через нестачу фінансових коштів в машину встановлювали побутові електронні лампи. Налагодження МЭСМ йшла цілодобово, а сам Лебедєв працював безперервно по 20 годин. У 1951 р. перша працююча ЕОМ в СРСР і Європі була побудована. Вона могла виконувати 3000 операцій на хвилину, а дані зчитувалися з перфокарти. Площа, яку займала машина, становила 60 м2.
Вже з 1951 р. “МЭСМ” використовувалася для вирішення важливих оборонних і теоретичних завдань в галузі космічних польотів, механіки і термоядерних процесів. Для Лебедєва створення цієї машини було лише сходинкою на шляху до розробки БЭСМ. Її продуктивність була в 2-3 рази вище, ніж у “МЭСМ”, і на 1953 рік вона стала самою продуктивною ЕОМ в Європі. БЭСМ могла працювати з числами з плаваючою точкою, а число розрядів становило 39.
У 1953 р. Сергія Олексійовича Лебедєва обрали академіком АН СРСР, а потім його призначили керівником ИТМиВТ (Інститут точної механіки та обчислювальної техніки), де він пропрацював практично до самої смерті.
