Історія походження символу
Вперше маршальський жезл як символ відмінності, знак подяки і прихильності до полководцю з боку правителя почали підносити ще в Стародавньому Римі. Посланець Сенату вручав жезл, тогу і вінок полководцю-тріумфатору, приніс Риму перемогу.
Жезл виготовляли з білої слонової кістки і прикрашали сценами перемог військового. На вершині жезла розташовувався золотий орел – символ відваги в Римі. Під час переможної ходи полководець піднімав жезл над собою, тим самим повідомляючи про перемогу і вітаючи народ.
Надалі традицію перейняла Візантія. В цій імперії носіння маршальського жезла було ознакою вищої військової влади.
Традицію вручення жезла перейняла і Франція, яка стала культурною спадкоємницею Римської імперії. З Франції звичай нагороджувати вищих військових начальників, які проявили себе в бою, поширилася в інші європейські країни, в тому числі і в Росію.
