Зовнішня політика Росії на початку ХХ століття
Російська імперія на початку ХХ століття залишалася могутньою державою, що володів вагомим авторитетом. Зовнішня політика країни визначилася географічним положенням, стратегічними, геополітичними та економічними інтересами. Однак багато суперечностей було у виборі союзників та визначенні пріоритетних напрямів зовнішньої політики. Міжнародні відносини на початку 20 століття в Росії займали уми правлячої верхівки, але Микола II виявляв непослідовність, а частина чиновників взагалі не розуміли небезпеки збройних конфліктів.
Міжнародні кризи і конфлікти
Головним конфліктом початку ХХ століття, в який виявилися втягнуті тридцять вісім з існуючих в той час п’ятдесяти незалежних держав, є Перша світова війна. Але крім цього, міжнародні відносини на початку 20 століття характеризуються численними локальними конфліктами і досить масштабними бойовими діями. Почалося все в кінці XIX століття: у 1894-1895 роках війна між Китаєм і Японією призвела до захоплення противником ряду китайських територій; в 1898 році за результатами іспано-американської війни (а це перша війна за переділ світу) острова Гуам та Пуерто-Ріко, колишні іспанські володіння, опинилися в руках американців, а Куба фактично була проголошена незалежною, але потрапила під протекторат США; в 1899-1902 роках за підсумками англо-бурської війни (бури — це нащадки німецьких і французьких переселенців на півдні африканського континенту) Великобританія захопила дві республіки у Південній Африці, які були багаті золотом і алмазами.
Російсько-японська війна 1904-1905 років стала першим у ХХ столітті викликом для згасаючої Російської імперії. Японія перемогла і отримала частину Сахаліну, а також території, орендовані в Північно-Східному Китаї. Восени 1905 року Японія також нав’язала протекцію Кореї, а через п’ять років Корея стала японськими володіннями. У 1905-1906 роках розгорівся конфлікт між Великобританією, Францією і Німеччиною за панування в Марокко. Країна потрапила під вплив Франції, частково зайняти території Іспанії вдалося. Багато конфліктів було пов’язано з країнами Балканського півострова. Так, у 1908-1909 роках Австро-Угорщина приєднала окуповані її військами Герцеговину та Боснію. У 1911 році виник другий марокканський криза, в 1911-му — війна між Італією і Туреччиною, в 1912-1913 — дві Балканські війни.
