Інші види
Також є й інші види, які людство досі не може певним чином кодувати або зберігати. До них відноситься тактильна інформація, яку можна передати лише за допомогою відчуттів, але яку не можна закодувати і передати ще комусь у первісному вигляді. Також є органолептична інформація. Вона полягає в тому, що ми можемо передавати певні посили за допомогою запаху і смаку.
Також для передачі даних на якісь відстані використовувалися світлові прилади. Світлові сигнали дозволяли військовим передавати особливо важливі дані на інші об’єкти. Після того, як було винайдено електрика, передача сигналу стала можлива по проводах. Це значно полегшило комунікацію. Пізніше стали використовуватися радіохвилі.
Хто стояв біля витоків?
У науковому світі вважається, що автором теорій про цифрового зв’язку і інформації є Клод Шеннон. Популярність йому принесла книга, яку він написав 1948 році. Вона називалася «Математична теорія зв’язків». У своїй фундаментальній роботі вчений одним з перших обґрунтував теорію про те, що ми можемо використовувати двійковий код для того, щоб передавати інформацію.
Його думки підкріпилися після того, як з’явилися комп’ютери, адже вони і були тим засобом, яке дозволяло обробляти числову інформацію. Але вже набагато пізніше, коли комп’ютери широко поширилися і заполонили весь світ, вони стали використовуватися не тільки для обробки, але і для збереження, руху, знаходження будь-якого типу даних. При цьому спочатку для збереження використовувалися стрічки, магнітні диски, лазерні диски, флеш-пам’ять. Природно, ці способи поступово прогресували, і на сьогоднішній день ми майже не користуємося такими носіями. На зміну їм прийшли місткі карти пам’яті, які здатні зберігати терабайти даних.
