Неподільні словосполучення – це що таке?

Синтаксис російської мови – один з найскладніших розділів граматики, так як в ньому вивчається не тільки побудова пропозицій, але і такі речі, як синтаксично вільні й невільні, чи неподільні словосполучення. На них важливо зупинитися докладніше. Яка характеристика таких невільних словосполучень і чому їх не можна розділити? Про це розповість докладніше дана стаття.

Визначення поняття

Синтаксично неподільні словосполучення в реченні – це такі конструкції, які не можна роз’єднати без втрати сенсу. Від синтаксично вільних вони відрізняються тим, що є окремим членом речення, в той час як в інших словосполученнях кожне слово з ланцюжка стає членом закінченого мовленнєвого висловлювання і відповідає на конкретне запитання.

Наприклад, у реченні «На столі лежало два яблука» можна знайти цілих 2 словосполучення. Перше є вільним – «На столі лежало». Головне за змістом слово тут «лежало», виражене дієсловом, а залежне – «на столі», виражене іменником.

Від головного слова ставиться питання до залежного «де?» або «на чому?» і виходить, що головне слово управляє залежним. «На столі» може бути тільки в місцевому відмінку і однині. Такий тип зв’язку і називається управлінням. В самому реченні «лежало» є присудком, також вираженим дієсловом, а «на столі» – обставиною місця, вираженим іменником.

З іншого боку, у реченні залишається словосполучення «два яблука». Здавалося б, його можна розділити, видалити будь-яке слово без втрати сенсу, адже це поєднання числівника та іменника.

Але що вийде в результаті? «На столі лежало два…», або «На столі лежало яблука…»? В даному випадку «два яблука» в реченні є підметом, вираженим синтаксично неподільним цілим словосполученням. Головне слово тут – кількісний числівник «два», від якого можна задати наступне запитання: «два чого?» – «яблука». Залежним словом є «яблука», виражене ім’ям іменником.

Кількісно-іменні словосполучення

Абсолютно всі цілісні неподільні словосполучення діляться на групи за значенням, а також функції головних або залежних слів. До першої групи можна віднести словосполучення, де головне слово позначає або кількість предметів, або міру чи обсяг. У цих словосполученнях головним словом, яке несе в собі граматичне значення всієї конструкції, є числівник.

Точне число одушевлених і неживих предметів

У подібних словосполученнях використовується тандем кількісного числівника і будь-якого іменника, що володіє формою числа. Тобто його можна порахувати.

Наприклад:

1. У Івана є два зошити.
2. По дорозі проїхав чотири вантажівки.
3. У вітальні розташувалося шестеро чоловіків.
4. На столі стояло одинадцять тарілок.
5. У цьому будинку налічується більше ста квартир.
6. На полиці залишилося чотири пари колгот.
7. Троє друзів вирушили в похід.

Невизначене число одушевлених і неживих предметів

Наприклад:

1. На вечірці було кілька знайомих.
2. Більшість студентів денного відділення подолали першу сесію.
3. Частина книг, замовлена минулого тижня, ще не приїхала.
4. Влітку в Геленджику багато туристів.
5. На дорозі сьогодні було мало машин.
6. Марусі було задано стільки завдань!

Заходи величини

Наприклад:

1. Мама принесла три кілограми мандаринів.
2. У магазині мені відрізали п’ять метрів сатину.
3. Моїй машині не вистачає буквально трьох літрів бензину.
4. Чотири дециметра складають сорок сантиметрів.
5. Даний холодильник має вагу близько двадцяти п’яти кілограмів.

Визначена ємність з вмістом

Тут приклади такі:

1. Маша купила в магазині пляшку молока.
2. У шафі лежить коробка цукерок.
3. У Сергія в кишені зберігається пачка сигарет.
4. У мене в холодильнику є мішок картоплі.
5. На полиці стоїть банку кави.
6. Єгор приніс вазу фруктів.

Певну кількість предметів

Наприклад:

1. У майстерні лежала купа стружок.
2. У музеї школярі побачили купу каміння.
3. Ганні подарували цілий оберемок васильків.
4. Сан Санич приніс додому в’язку дров.
5. Мама порізала в суп пучок кропу.
6. Антон виявив на робочому столі стос паперів.

Кількісні іменники

Окремо варто згадати і про кількісні іменників – тих субстантивированных частини мови, які колись були числівниками.

Наприклад:

1. У мене в сумці лежить десяток яєць.
2. Сотні років жар Сонця не згасає.
3. Половина яблука залишилася після десерту.

Невизначено-виборчі словосполучення

Всі виборчі словосполучення відрізняються головним компонентом. Перша модель – словосполучення з, здавалося б, невизначеною кількістю одушевлених і неживих предметів. Головним словом тут є займенник, і беруться не всі розряди, так як від вибору залежить смислове значення.

Наприклад:

1. Візьми з собою щось із речей.
2. Хтось із студентів буде явно не допущений до державного іспиту.
3. Хтось із хлопців чув крики.

Узагальнено-виборчі словосполучення

Наступна група, не називаючи нікого і нічого конкретного, все ж вибирає і узагальнює свій вибір. Головним словом тут стає або числівник, або невизначене, негативне або присвійний займенник.

Якщо вибирається питальне займенник, то весь акцент переноситься на з’ясування того, про що йдеться у словосполученні – «Яке з вікон мені відкрити?».

Якщо береться негативне займенник, то підкреслюється, що жоден із пропонованих живих або неживих предметів не буде вибрано – «Ніякі книги, запропоновані іншому, мені не підійшли».

Визначальні вказують на те, що всі обрані особи колись здійснювали подібну дію, або всі предмети брали участь у якійсь дії – «кожен з нас брехав батькам».

Наприклад:

1. Один з пасажирів поступився місцем вагітній жінці.
2. Ніхто з них не вимовив ні слова.
3. Будь демократів висловиться на захист своєї партії.

Невизначено-признаковые

У них головним словом є невизначений займенник, залежне ж може позначати ознака, вказувати на предмет або місце.

Приклади:

1. На мене впало щось важке.
2. Андрій наступив на щось м’яке в темряві.
3. Марина злякалася урагану – це було щось незрозуміле.
4. За дверима стояв хтось у чорному.
5. Хтось з пилкою підрізав гілки з дерева.
6. Десь у полі гули хрущі і скрекотали коники.
7. Звідкись згори долинув жалібний писк.
8. Цей цегла обов’язково впаде комусь на голову.

Словосполучення зі значенням спільної дії

Існують також неподільні словосполучення в реченні з певним значенням. У них залежне слово може позначати спільна дія, сприйняття, а також тотожне відношення або ознака. Там головне слово завжди стоїть у називному відмінку, а залежне – в орудному з прийменником «з».

Здавалося б, таке словосполучення може здатися вільним, так як обидва слова (і головне і залежне) – синтаксично цільні. Але на неможливість поділу таких конструкцій синтаксису вказує присудок. Воно завжди стоїть у множині, в той час як головне слово – в єдиному.

Приклади:

1. Мати з бабусею поїхали в гості.
2. Сестра з братом слухали музику в своїй кімнаті.
3. Дід з тіткою Машею не любили танцювати.
4. Лев з левицею грілися на сонечку у вольєрі.

Візьміть на замітку! Існує і зворотна ситуація, коли таке словосполучення може стати вільним. Для прикладу можна порівняти два речення:

• Мама з донькою шили плаття на випускний.
• Мама з донькою шила сукню на випускний.

І в тому, і в іншому реченні видно, що шукане словосполучення – «Мама з донькою». Однак у першому прикладі, так як присудок стоїть у множині, – це синтаксично неподільний збірне словосполучення, а в другому – абсолютно вільний, оскільки присудок «шила» має єдине число.

Словосполучення з конкретизує головним словом

Головне слово в таких словосполученнях – це те, яке позначає конкретний ознака певного предмета або дії. Він є його невід’ємною частиною.

Приклади:

1. Клоун з сумними очима грав з дітьми.
2. Річка з крутими берегами в тих краях – це Дунай.
3. Кошеня з білими лапками грав у спальні.
4. У цьому магазині продається одяг великого розміру.
5. Під час кіносеансу говорити гучним голосом забороняється!
6. Вона вирішила відмовитися з незрозумілої причини.

Словосполучення зі складеним присудком

У таких конструкціях неподільним словосполучення робить головне слово, яке є другою частиною складеного присудка. Вона і є зберігачем смислової складової.

Наприклад:

1. Я хотів виїхати давно.
2. Вона не намагалася зрозуміти його складну натуру.
3. Ніна намагалася не відстати від батьків.
4. Віктор повинен пояснити нам рішення задачі.
5. Мені треба дізнатися дату від’їзду.
6. Туди необхідно надіслати перевіреної людини.
7. Споруда виявилася недовговічною.
8. Міша працював токарем.

Метафоричні словосполучення

Вони мають у своєму складі головне слово, яке має метафоричним значенням. Приклади синтаксично неподільних словосполучень подібного типу нижче:

1. Стрічка річки красиво огибала острів.
2. На небі яскраво блищав серп місяця.
3. У дзеркалі льоду відбивалися зірки.
4. Свічки сосен стовбурчилися з боків алеї.
5. Наташа наїжачила їжачок волосся на голові.
6. Від Степана йшли хвилі обурення.

Важливо! Не варто плутати метафоричні неподільні словосполучення з общеязыковыми метафорами. Їх метафоричні значення вже майже зникли з часом. Тому зараз це звичайні вільні словосполучення.

Наприклад:

1. Після яка проїхала машини піднялася хмара пилу.
2. На носі корабля стояв юнга.
3. Під крилом літака стояли ящики.

Фразеологічні словосполучення

Найвідомішими прикладами неподільних словосполучень є фразеологізми. Адже це фрази з стійким значенням.

Приклади:

1. Вона втомилася за весь день, як білка в колесі.
2. Грошей у Вані в гаманці кіт наплакав.
3. Новий системний адміністратор працював в годину по чайній ложці.
4. Аліса мчала по коридору стрімголов.
5. Андрій працював абияк.

Словосполучення з певними словами

Існують також цельноспаянные синтаксичні конструкції, у яких головне слово – певне іменник, не вживається без допоміжних. Таким іменником потрібні якісь «розповсюджувачі», щоб виконати свою синтаксичну функцію присудка або відокремленого програми. Вони володіють абстрактним змістом, не вміє точно охарактеризувати предмет, інформацію або дію.

Наприклад:

1. Ганна Петрівна – людина надійна.
2. Вчені і письменники – люди цікаві.
3. Андрію Васильовичу, досвідченому людині, все стало ясно з їх розмови.
4. У Олени Іванівни, доброї жінки, завжди було багато друзів.
5. Скрипка, річ делікатна, з неї звертаються акуратно.
6. Вартувати баштан – справа нехитра.
7. Торгувати продуктами на ринку – заняття не для нього.
8. Мамин сад – місце особливе.

Словосполучення із словом тавтологичным

В таких синтаксичних конструкціях вчені-філологи мають справу з вживанням синсемантичных слів. Це тавтологічні, тобто повторюють свій сенс слова.

Приклади:

1. Дівчина з витонченою фігурою стояла на трамвайній зупинці.
2. Собака з довгим хвостом крутилася поруч.
3. Борошно грубого помелу продається в сусідньому відділі.

Просторові або тимчасові словосполучення

Дані неподільні словосполучення мають значення обмеження простору або часу.

Наприклад:

1. Він часто їздив від Москви до Петербурга за 3-4 години.
2. З ранку до вечора Соня слухала свої улюблені пісні.
3. Від дому до університету можна дістатися на автобусі.

Синонімічні та неподільні словосполучення

Так називаються ті синтаксичні конструкції, при яких один і той же смисловий зміст виражається різною граматичною формою. Наприклад, синтаксично неподільного словосполучення «ваза фруктів», а вільний і синонимичное йому – «ваза з фруктами».

Прикладів дуже багато:

1. Олександр дивився з замилуванням на свою подругу. – Олександр захоплено подивився на свою подругу (обидва словосполучення в даному випадку синтаксично вільні).
2. Він побачив метр тканини, що лежить на столі. – Він побачив метрову тканину, що лежить на столі (в першому випадку представлено синтаксично неподільного словосполучення, а в другому – вільний).
3. Він побачив прекрасне місто сьогодні. – Він побачив прекрасний сьогоднішній місто (перше словосполучення – неподільне, або цельноспаянное, а друге – синтаксично вільний).

Неподільні словосполучення у ролі підмета і присудка

Про них також важливо згадати. У якому реченні підмет виражено неподільним словосполученням? Простіше пояснити на прикладах. В даному випадку їх теж достатньо. До цієї категорії належать такі види неподільних словосполучень підлягають:

• Кількісно-іменні: «На старті стояло дванадцять чоловік», «Безліч горобців копошилось в пісочниці», «В передпокої лежить мішок картоплі». У всіх цих пропозиціях і в тих, що представлені нижче, підмет виражено неподільним цілим словосполученням.
• Невизначено-виборчі: «Хтось із сусідів дзижчить пилою», «щось із речей Ганни лежало на столі».
• Узагальнено-виборчі: «кожен з нас розуміє слова гімну своєї країни», «Кожен з них під підозрою».
• Невизначено-признаковые: «щось темне лежало на стільці», «Хтось чужий увійшов у сіни».
• Словосполучення зі значенням спільності «Дід з бабусею поїхали по гриби», «Батько з сином лагодили рибальську мережу».
• Словосполучення з конкретизує головним словом: «Взуття великого розміру стояла в передпокої», «Дівчина з красивими волоссям красувалася перед вітриною».
• Метафоричні словосполучення: «Яблуко заходу повільно йшло за лінію горизонту», «У нього була шикарна шапка кучерів».
• Фразеологічні словосполучення: «Бити байдики – його постійне заняття».

Якщо брати неподільні конструкції, що виступають у ролі присудка, то це будуть наступні категорії подібних словосполучень:

• Словосполучення зі складеним присудком: «Ти повинен пояснити свою поведінку».
• Словосполучення з певним словом: «Антон – людина добра, він не відмовиться допомогти».

Таким чином, аналізуючи неподільні словосполучення можна сказати, що це – цілісні синтаксичні конструкції. І їх головна особливість – наявність сильної взаємозв’язку між головним і залежним словом.

Синтаксично неподільні словосполучення, що підлягають або сказуемые, доповнення або обставини, являють собою єдиний член речення. Головне слово в такий лексичної конструкції розкриває граматичне значення в повній мірі, а речовинне або предметне значення несе в собі залежне.