Розповідь М. А. Шолохова «Доля людини» був опублікований вперше в 1956 році. Сюжет твору заснований на реальних фактах. Історія, почута автором від колишнього фронтовика, стала розповіддю про важку долю людини. Головний герой оповідання випробував на собі всі жахи минулої війни.
Історія життя Андрія Соколова починається з довоєнних років. Молодий чоловік одружився і згодом у його сім’ї з’явилися діти: син і дві дочки. Жили вони дружно і щасливо. Війна, що принесла лихо мільйонам людей, вторглася в життя Соколових. Главу сім’ї вже на другий день війни призивають в армію. Дружина, яка не бажала відпускати чоловіка на війну, просто повисла на ньому. Тоді Андрію довелося силою відірвати її від себе і відштовхнути. Пізніше, коли він буде згадувати про цей день, він буде картати себе за цю грубість.
За чотири роки війни довелося багато пережити Соколову. На фронті, як і в мирному житті, він був шофером. В полон потрапив після того, як в його машину влучив ворожий снаряд. Андрій отримав поранення і був контужений. В полоні на його долю випало стільки тяжких випробувань, що вистачило б на кілька життів. Героя оповідання переводили з табору в табір. І в кожному таборі його чекали важкі умови виживання і важкий, виснажливий працю.
Але щось тримало на цьому світі, коли поруч гинуло стільки людей. У найважчі хвилини випробувань у нього перед очима поставав образ дружини і дітей. Напевно, це і надавало йому сил для того, щоб подолати все і повернутися додому живим. Одного разу, в запальності, Соколов висловив вголос своє невдоволення умовами життя в таборі. Хтось доніс на нього. Ці слова були передані адміністрації табору. Герой був викликаний комендантом табору.
Невідомо, як вчинив би на місці Андрія хтось інший, але Соколов тримався з гідністю. Хороброго фронтовика в рахунок заохочення призначили водієм у військового інженера. І в голові героя дозрів план втечі. Перший його втечу з табору був невдалим, його зловили і помістили в карцер на цілий місяць. Вдруге Соколов захопив у полон військового інженера і на машині, на якій він возив свого начальника, перетнув лінію фронту.
За втечу з полону з захопленим «мовою» Андрія заохотили короткочасним відпусткою. Він поїхав на батьківщину. Всю дорогу він думав про зустріч з родиною. А приїхавши на місце, побачив замість свого будинку величезну воронку від бомби. Дружина і дві його доньки загинули. Герой повернувся знову на фронт. Його душу гріє тільки те, що його син, воює десь на фронті, живий і здоровий. Соколов тільки й марив про зустріч з сином. Але зустріч не відбулася. Його син загинув в самому кінці війни.
Убитий горем Андрій не став повертатися в рідні місця, де у нього не було вже ні вдома, ні рідних. Він їде в іншу місцевість і влаштовується на роботу водієм вантажівки. Випадок зробив йому подарунок у вигляді маленького хлопчика-сироти. Ванюшка втратив під час війни батьків і став беспризорником. У понівеченому серці фронтовика зажевріла надія. В особі хлопчика Вані він знайшов свою нову родину
Твір Образ і характеристика Андрія Соколова
В оповіданні Михайла Олександровича Шолохова описані військові часи, на переправі зустрічаються люди це Андрій Соколов з прийомним сином Іванком і оповідач. Андрій Соколов вирішує поговорити з оповідачем, так йому самотньо, що хоч комусь виговоритися.
Андрій Соколов розповідає про своє життя і сім’ю, як йому важко довелося у війну. Чоловік багато пережив у своєму житті і побачив багато смертей на війні і хотів поділитися цим з оповідачем. Андрій Соколов пішов на фронт, і спочатку йому щастило, але потім нещадна війна показала свій норов. Соколов потрапляє в полон, де його перевозять із міста в місто, скрізь він працює на важких роботах. Андрій намагався втекти, але його знайшли і посадили в карцер, тепер йому стає ще важче.
Він розповідає історію, коли він у камері неправильно висловився про коменданта, і хтось на нього доніс. Його викликали і хотіли, розстріляє, але показавши свій російський дух гордості і непохитності, врятувало йому життя. Андрій Соколов, незважаючи на те, що його так била життя завжди в будь-якій ситуації залишався людиною і ніколи не скупився на емоції.
На фронті Андрій дізнається, що сім’я його загинула, дружину і двох дочок завалило в будинку після бомбардування, а син невідомо де. Соколов відразу став самотнім і нещасним, він втратив абсолютно все, світ звалився і земля йде з-під ніг. Незабаром Андрій отримує листа від свого сина Анатолія, він теж на фронті і вже встиг дослужитися до доброго чину. Вони домовляються про зустріч, і тут величезний удар чекає Соколова сина, вбиває снайпер, Андрій втратив останнього близької людини.
Андрій Соколов їде до свого друга і влаштовується там на роботу, там він зустрічає безпритульного Ваню і називається його батьком. Сам по собі чоловік дуже добрий і жалісливий, незважаючи на те, що війна забрала в нього всіх рідних він не став черствим і жорстоким. Він вирішує ощасливити хлопця, який, так само як і він залишився один у цьому світі і обіцяє йому подбати про нього.
Пройшовши тисячу випробувань, на своєму шляху Андрій Соколов не перестав допомагати людям і не залишався байдужим до чужого горя. Соколов хотів виховати хлопчину і дати йому все, що він тільки може, заповнивши порожнечу в його серці і своїй. Шолохов у своїй розповіді описав людину з великою російською душею, якого не зламала війна, а зробила лише сильніше. Андрій Соколов чудовий приклад для кожної людини, що ніколи не варто здаватися.
