У літературному середовищі є безліч творів заснованих на реальних подіях, які розповідають нам геройствах певних осіб, які завдяки своїм вродженим якостям змогли допомогти комусь настільки, що їх удостоїли бути навічно відображеними в літературному творі. І правда, таких творів безліч, але дійсно стоять не так вже й багато, дійсно заслуговують уваги взагалі одиниці. Одне з таких творів заслуговують поваги є твір Лєскова “ Старий геній “.
Франт – людина егоїстичний, лицемірний, хитрий, дуже неприємний, який відомий тим, що нажив свій стан шляхом обману та маніпуляцій зі своїми боргами. Займаючи в борг великі суми, він казав, що віддасть все протягом тижня, але через тиждень, ні його, ні грошей, вже не було. Також він вчинив зі старенькою. Діставши її довіру він знову зник, залишивши стареньку наодинці з його боргами.
Старенька довгий час не знала, що ж їй все – таки робити, однак, врешті-решт, знайшлася людина, який зміг допомогти їй, і зловив Франта. З усього вищесказаного ми бачимо, що Франт є антагоністом всього твору, через якого автор намагається відобразити всі ті людські пороки, які йому не просто не хотілося бачити в оточуючих його людях, але ті які він усією душею зневажає і ненавидить. Це такі пороки, як: брехню, продажність, байдужість до долі оточуючих, нерозкрите нахабство, лизоблюдство – все це було явно описано характеру персонажа Франта, і було описано не просто так.
Автор також розмірковує про те, що ж могло стати причиною такого кепського і байдужого характеру, яким володів Франт. Що ж могло вплинути на нього настільки, що він став настільки черствим і байдужим до чужої долі, до чужих проблем, і чому ж, нарешті, йому стали цікаві лише його фінансове становище. Через його образ автор говорить про людської користі, яка здатна творити з людьми жахливі речі, і міняти їх аж ніяк не в позитивну сторону, абсолютно знищуючи в них все позитивне і людське, яке допомагає співпереживати навколишнім. Ось саме таким чином, один раз скуштувавши плід користі, Франт і став таким, яким його автор показав нам у творі.
Хоч і Франт є антагоністом твори, але його образ все – одно може змусити читача, хоч на секунду, але співпереживати йому
