Варіант 3
Твір « Дубровський» Пушкін написав в 1833 році. В основу сюжету автор поклав епізод з життя «білоруського небагатого дворянина» Островського, про який розповів йому друг, Павло Нащокін. Островський став прототипом головного героя — Володимира Дубровського.
У своєму романі письменник розмірковує над насущними проблемами часу, малює яскраві характери, знайомить з цікавими долями. Представлена широка панорама різних типів людей: одні чесні і благородні, а інші жорстокі і нелюдяні.
Саме до другої групи відноситься поміщик-самодур Кирила Петрович Троєкуров, про який піде мова. Його постать серед інших персонажів вимальовується особливим планом. (Треба сказати, всі образи, представлені письменником, глибоко реалістичні).
Троєкуров – поміщик-кріпосник, власник кількох маєтків з великою кількістю селянських душ. Він генерал у відставці, барин в прямому і переносному сенсі цього слова. Рідко в житті буває, щоб малоосвічені багаті і знатні добродії» проявляли милосердя і повага до людей. Тому і пушкінський герой (Троєкуров) відрізнявся зарозумілістю, неприборканою свого характеру: гроші і зв’язки давали йому безмежну владу. За словами автора, живе в своє задоволення і не відчуває докорів сумління. Йому все можна, любить гуляти, часто буває «напідпитку». Немає межі в їжі (частенько відчуває хворобу від обжерливості). У Кирилы Петровича навіть є власний гарем»: «безліч босих дітлахів, як дві краплі води схожих на нього від молодих гувернанток можна побачити в маєтку. Це самолюбний, марнославний, розпещений і збочений людина.
На «дикі» забави пана нормальна людина не може дивитися байдуже. Одна з його улюблених «жартів» — дивитися, як людина лицем до лиця зустрічається з ведмедем і тремтить від страху і безсилля, – шокує. Троекурову це приносить задоволення, відчуває незвичайне захоплення.
Але підлеглі, незважаючи на його суворе, примхлива ставлення до них, плазували й догоджали, відчуваючи силу влади і грошей.
Єдину людину, якого поважав і шанував за одного (відставного поручика, товариша-товариша по службі і сусіда Андрія Гавриловича Дубровского) довів до смерті, відібравши незаконно у нього маєток. Причиною стала гординя.
Однак якщо уважно подивитися на всі образи в даному творі, можна знайти схожих на нього своїми діями і вчинками. Нітрохи не краще за свого сусіда князь Верейский. Дворові Троекурова мають схожі риси характеру свого господаря.
Таким чином, можна сказати, що ім’я Троєкуров – загальне.
Незважаючи на те, що події, описані А. С. Пушкіна в романі, відбуваються в початку 19 століття, подібних типів і зараз можна зустріти.
6 клас
