Іполит Курагин – один з другорядних героїв знаменитого роману «Війна і мир» Толстого. Зовнішність князя Іполита у творі зазначено, що він худорлявий і кволий чоловік. Дається суб’єктивна оцінка краси обличчя – то він дурен собою, то милий. Особливу увагу приділено виразом обличчя, на якому легко читаються самовпевненість в купе з дурістю. Дурень, ідіот, незграбний – такі епітети найчастіше застосовуються до його опису. Набагато рідше він названий «милим» або «чарівним». Ймовірно, критерій краси зовнішності цієї людини безпосередньо залежить від смаку конкретного спостерігача. Втім, «милий» не завжди означає «миловидний». Одягався князь в сучасні модні наряди, як і личить представнику його стану.
Іполит Курагин часто називається дурнем. І одночасно йому приписується спокійний норов. Такий собі «покійний дурень», у той час як його товариш Анатоль отримав характеристику «дурень неспокійний». Свою дурість Іполит демонструє з повною упевненістю, що діє вельми розсудливо. В ті непоодинокі випадки, коли не тільки оточуючі не могли збагнути суть висловленої ним фрази, він і сам з подивом озирався по сторонам. Можливо, здивування на обличчях слухачів він помилково приймав за щось інше, ніби вони були здивовані його глубокомыслием і дотепністю.
Поставити навколишніх у незручне становище князь вмів не тільки словами, а й вчинками. Ніхто не був напевно впевнений, чи насправді Іполит діє ніяково, чи надходить так цілеспрямовано. Бажаючи допомогти оточуючим, створює непотрібну метушню, ставить їх у незручне становище, викликає досаду, створює перешкоди. По-російськи говорив з французьким акцентом, міг легко заплутатися в словах. Насправді, багато хто сприймав його блазнем світського суспільства. Зрозуміло, в обличчя йому ніхто б так не сказав, тому Іполит перебував у щасливому невіданні.
Деякий час князь Іполит служив в Австрії в якості секретаря російського посольства. Цілком можливо, що образ невмілого людини у нього удаваною. Молоді аристократи часто схильні до нудьги, і кожен міг вигадувати власні розваги. Однак, як у більшості героїв другого плану, більше значення мав зовнішній образ князя Іполита Курагина, а його внутрішній світ залишився не розкритий. Для романа важливо, яку атмосферу створював навколо себе цей персонаж. Від нього очікували саме того, що було заздалегідь відомо – незручність у поведінці та спілкуванні, які можуть послужити приводом для веселощів. Незважаючи на свої спокій і стриманість, Іполит Курагин завжди виділяється в натовпі.
Варіант 2
Даний персонаж є сином відомого князя Василя. Він любитель товариства, проживає в Петербурзі. Його брат і сестра, Анатоль і Елен, були дуже гарні собою, до них виявляли інтерес у світі. Іполит ж навпаки, виглядав, м’яко сказати, не дуже красиво. Він постійно носив одяг неправильно і безглуздо, але він не звертав на це обставина ні найменшої уваги. На його обличчі завжди була гримаса відрази і тупості.
Розвитку, він був досить дурним людиною і не міг сказати при людях чого-небудь путнього. А так як він мав високу ступінь самовпевненості, то не брав під увагу факт своєї непрохідною дурниці. У будь-якій бесіді він не вмів добре висловлюватися, пропонувати корисні поради, але йому подобалося обов’язково встряти в який-небудь розмову. Він був такою людиною, який спочатку скаже, а вже потім подумає, що він сказав, причому він майже в кожній розмові говорив одні дурниці, та ще й не до місця сказані. Його дурні висловлювання частенько піддавалися загальному висміювання, а Іполит ж, не розуміючи над чим сміються, сміявся разом з компанією людей.
Однак незважаючи на його зовнішність і дурість в бесідах, він був залицяльником і в жіночому колі сприймався досить непогано. Коли в романі відбувається дія на прийомі Анни Шерер, Іполит починає ближче знайомитися з княгинею Єлизаветою, чим викликає достатню сильне ревне почуття у Андрія Болконського, який доводиться її чоловіком.
Коли настала війна, Іполит Курагин зумів зробити собі досить блискучу військову кар’єру, за допомоги свого батька. На службі він був радником посольства. Однак ті офіцери, які потрапили на службу до Іполита, брали його за блазня, але ніяк не за серйозної людини. Бо як ставлення до нього офіцерів на військовій службі складалося від його зовнішності і манери розмовляти з оточуючими.
Але у Іполита була все-таки одна позитивна риса на тлі інших. Своєї недолугої промовою він хоча б не приносив нікого шкоди іншим людям у товариствах.
Цей чоловік мав таку непривабливу зовнішність і під час бесіди говорив таку нісенітницю, що над ним ясна річ сміялися. Але він не робив шкоди нікому, тому до нього ставилися з деякою байдужістю.
Твір Іполит Курагин
Про образ світського гульвіси і блазня Іполита Курагина відомо не так багато. І все ж, про другорядний персонажі світового роману «Війна і мир» є що сказати. Дивак і дурна особистість, викликає іронію, сміх на обличчі відомих аристократів. Товариство Петербурга насміхаючись стежила за життям цього родовитого дворянина.
Завдяки знатному походженню старший син князя Василя, Іполит Курагин був повною протилежністю свого брата і сестри ( Анатоля і Елен), яких знали як витончених, блискучих естетів з яскравою доглянутою зовнішністю.
На жаль, Курагин чи то навмисне, чи то мимоволі кидала виклик світському суспільству своїм безглуздим зовнішнім виглядом і дурними манерами, несмаком у всьому. Здавалося, що відсутність такту, смаку і розумності зовсім не хвилюють князя, що для нього це звична поведінка у вищому суспільстві. Про віці дивакуватого Курагина відомостей немає. Про зовнішність також відомо небагато: худорлявий, нудне вираз обличчя.
Про манери Курагин місцева знать не схвально відгукувалася, його ніхто не сприймав всерйоз. Як виявилося, князь не тільки без смаку одягався, але відходив від рамок культурної розмови. Загалом, вести світські бесіди він явно не вмів, і не прагнув до цього. Однак нетактовність і манірності лише додавала у нього бажання брати участь у світських бесідах високопоставлених осіб. Блазнювання Курагина забавляло знатних панів, проте князь явно не розумів, що над ним сміються, а тому реготав разом з ними. Його хода була настільки безглуздою, що рухаючись по залу він заважав всім, хто був навколо нього.
У спілкуванні Курагин не замислювався над сказаним, не встигав подумати над своїми дурними і безглуздими репліками.
Дивацтва в поведінці не заважали йому мати приголомшливий успіх у жінок. У ньому була якась родзинка, яка так вабила до нього.
Під час війни князь Курагин зумів досягти вагомих кар’єрних висот в посольстві користуючись зв’язками свого батька.
У цілому, образ Іполита Курагина – це образ дурнуватого, але нешкідливого. Людини спокійної вдачі, але дуже саме впевненого у своїй правоті.
Спосіб 4
У романі-епопеї Льва Миколайовича Толстого «Війна і мир» показано велику кількість представників знаті, вищих верств суспільства. Одним з них є князь Іполит Курагин, який заслуговує більш докладного розгляду читачем.
Іполит Курагин дуже відрізнявся від брата і сестри, Анатолія і Елен. Йому була чужа світське життя, її манери і звичаї. Анатолій і Елен приділяли багато часу своєму зовнішньому вигляду, бажаючи бути не лише аристократичними внутрішньо, але й зовні. Іполит Курагин не одягається настільки шикарно, як його родичі, тому що не має смаку в одязі і не бачить у ньому сенсу.
Курагин не знайшов себе в аристократичному суспільстві. У нього відсутнє почуття такту, що було зухвалим явищем у світському оточенні. Невміння підтримувати бесіду, чудакуватість і дурість анітрохи не турбували Іполита, тільки тому, що він не помічав їх у своїй поведінці. Про зовнішньому вигляді Курагина сказано лише, що він був худим хлопцем з непомітними рисами обличчя.
Манери Іполит Курагин ніколи не приймав всерйоз. У бесіді з високопоставленими людьми він не дотримувався умовних норм, не намагався висловлювати свої думки культурною мовою. Саме тому оточуючі не брали Іполита всерйоз, часто сміялися над ним, що сам Курагин не розумів і тому сміявся разом з ними. Але нетактовність Іполита Курагина анітрохи не відбивала у нього бажання спілкуватися з аристократами, а навпаки посилювала його.
Незважаючи на своєрідне поведінка, Іполит зацікавлював чимало жінок, які зацікавлювалися в його зухвалу поведінку серед аристократів.
Іполит Курагин домігся успіхів у військовій службі, з допомогою свого батька. Під час служби він став радником посольства, але офіцери, що потрапили під час служби до Іполита, не сприймали його всерйоз, так само як і в світських колах. Всі також з-за його манери спілкування з оточуючими.
Одна позитивна риса була яскраво виражена у Іпполіті Курагине – своїми безглуздими розмовами він ніколи не намагався нікого зачепити або образити.
Цей герой не був популярним у суспільстві через своєрідного методу спілкування і неприйняття норм вищого суспільства. Зовнішність Іполита Курагина не була помітною і притягає, що також позбавило його і найменшої зацікавленості людьми. У романі Іполит Курагин показаний неординарною особистістю, яка не намагається відповідати своєму оточенню, що і відштовхує чимала кількість людей, бажаючих жити в певних рамках поведінки.
