Твір про Мотрю
Майстерність у зображенні різних доль людей і їх характерів належить раніше забороненого письменнику Олександру Ісаєвичу Солженіцину. Одним з таких яскравих творів є оповідання Матрьонін двір, написаний в 1959 році. Він уособлює силу духу і здатність до співчуття.
Ми бачимо опис побуту і життя села в післявоєнний час. Головним героєм у творі є сільська жінка Мотря Григорівна. Все життя вона пропрацювала у радгоспі і завжди була працьовита. З-за цієї війни вона втратила чоловіка, за якого вийшла заміж ще до революції. А своїх дітей вона теж втратила і це дало величезний відбиток в її душі і в серці. В оповіданні ми бачимо її при оповіданні Игнатьича, коли він, повернувшись з Казахстану починає жити в будинку Мотрони. Її довіру до простій людині дивно, адже вона жила в цьому величезному і старому будинку зовсім одна. Незважаючи на це вона намагається підтримувати затишок, тепло та домашній вогнище. Після її смерті Игнатьич називає її дуже рідним і доброю людиною, без якого важко уявити село. Вся послідовність дій надає твору достовірність і правдивість.
Життя Мотрони важка і непроста, але вона не втратила віру в людей. Ця сільська жінка ніколи і нікому не відмовляє в допомозі. Навіть якщо у неї є невідкладні справи, то вона поставить на перше місце прохання тієї людини, яка до неї звернеться. Всі її страждання від тієї сучасної влади дає про себе знати в розпачі, і вона не падаючи духом знаходить відраду для душі в постійній праці і в роботі. Вона могла схопити лопату і піти в город, що б відволіктися від туги і смутку. Могла схопити кошик і піти в ліс за грибами чи ягодами. Цю порожнечу в сім’ї вона замінювала роботою.
У другій частині розповіді Олександр Ісаєвич оповідає нам про молодість героїні. Про те як вона вийшла заміж за рідного брата своєї коханої людини. Тут образ Мотрони протиставляється Фаддею. Його накривала лють і злість з-за зради коханої дівчини. Навіть після смерті родичі Тадея намагалися ображати Мотрю, називаючи її неохайною і недбалою.
Його бачення багатьох проблем, відображених у даному творі, привносить у російську літературу свій характер і свою неперевершену манеру оповіді. Тут чітко видно ставлення влади до народу, до його проблем, а так само запекла боротьба за виживання в жорстоких умовах суспільства, а так само безкорисливе ставлення до Мотрони всім нужденним.
