Твір Астаф’єва “Кінь з рожевою гривою” володіє великою літературною цінністю, так як володіє унікальним стилем написання історії, яка розповідається у творі, так чітко і яскраво передаючи людині деталі, що відразу стає зрозуміло, що автор робив наголос саме на деталі та образи, описані в творі, зокрема на персонажах. Хоч у творі і присутня велика кількість різноманітних і цікавих персонажів, варто зупинитися на хлопчика Саші.
Саньок – хлопчик, який є лідером у місцевих хуліганів, змушуючи їх робити різні капості, з-за чого навколишні його дорослі не хочуть, щоб їх діти водилися з таким як він. З-за того, що він вельми кепська особистість, багато діти намагаються з ним не спілкуватися, щоб не піддатися впливу, так як впливати на ще незміцнілі уми маленьких дітей, таких як він, він вміє.
Характером Санек вельми неприємна людина. Він егоїстичний, зарозумілий, дуже і дуже жадібний, вважає себе на порядок вище інших, так як може вказувати їм що робити і як. Він постає перед читачем як досить огидна особа, яка зробить все для свого благополуччя, навіть якщо доведеться змушувати оточуючих догоджати собі. Він не погребує самими огидними і мерзенними методами для досягнення своєї мети. Це одна з речей у його характері, яка відштовхує читача від даного персонажа.
Астаф’єва має намір зробив його таким, щоб створити персонажа-лиходія, який усім своїм чином буде показувати всі людські пороки, навіть в такому юному віці, що створює контраст, ще сильніше виділяючи добрих персонажів на його тлі, роблячи їх набагато більш помітними, і, також, підкреслюючи їх добрі риси, затемнюючи погані.
Цим і виражається весь образ Санька у творі “Кінь з рожевою гривою”. Він є контрастує персонажем, з допомогою якого автор загострює увагу на інших персонажів твору.
Я вважаю, що саме ці думки намагався донести до нас Астаф’єва через образ Санька у творі “Кінь з рожевою гривою”.
Варіант 2
Санька є другорядним персонажем в оповіданні «Кінь з рожевою гривою». Але він займає далеко не останнє місце в долі головного героя. Адже якби не було Санька з його огидним хуліганських характером, Вітька, головний герой, не вчинив би багато помилок за кілька днів, описаних в оповіданні.
Саньок – другий за віком син Левонтия, і це дуже добре видно з того, як цей хлопчисько «будує» молодших за віком, коли старшого брата немає вдома. Незважаючи на його вік, автор характеризує Санька як самого шкідливого і самого злого з усіх левонтьевских хлопчаків. Так само, на мій погляд, його можна назвати змієм-спокусником усього оповідання. Адже якби не характер Санька, головний герой не вчинив би так, після чого йому довелося б довго думати, мучитися. Якби Вітька в самий перший раз не послухав свого друга Санька з’їсти всю зібрані ягоди, до речі, разом з усіма левонтьевскими дітлахами, не довелося б все далі і далі брехати, виплутуватися з цієї ситуації. А брехня, як відомо, завжди накочується грудкою: спочатку в перший раз збрехав, потім ще раз збрехав, щоб приховати першу брехню; після – третя неправда вже повинна приховати перші дві. І, як видно з оповідання, чим далі, тим важче зізнатися своїм рідним про своє обмані.
З твору стає зрозуміло, що у Санька було безліч саден і синців від бійок. Саме це може підтвердити наявність у нього хуліганського характеру. Однак, незважаючи на це, головний герой часто грав з ними. Часом навіть заздрив застіль, що відбувалися в левонтьевском будинку після отримання зарплати.
В оповіданні Санька для мене став уособленням всіх дітей, які донині ростуть в не дуже благополучних сім’ях. Він, так само, як його брати і сестри, був сильним і спритним тому, що «умів просочитися «від землі», їв усе, що Бог пошле, нічим не гребував». Крім цього, в сім’ї часто не було грошей, тому й голод був. Можливо, саме з цієї причини Санька виріс саме з таким поганим характером. Адже все, що відбулося за кілька днів нехорошого з головним героєм, порадив йому саме Саньок. Вітька і обдурив бабусю, поклавши на дно туеска траву замість ягід, і не говорив про це Катерині Петрівні. А потім ще і тягав з комори калачі за санькино мовчання. Додатково до всього цього, щоб Вітьці не дісталося від бабусі після її повернення з міста, Санька порадив йому не ходити ночувати додому, щоб Катерина Петрівна злякалася за нього (раптом потонув).
Як відомо, всієї неправди можна було б уникнути. Але ж Сашко знав, на що потрібно тиснути, щоб Вітька висипав все ягоди і пригостив левонтьевских дітлахів. Головний герой просто не хотів бути, як сказав Санька, «боягузливим і жадібним».
З усього цього можна зробити висновок, що Санька – хуліганський, шкідливий; тобто саме від’ємне дійова особа твору. Тому що не будь Санька поруч з Витькой, головний герой б стільки всього не «накрутив». Однак, на мій погляд, як було сказано вище, якщо б становище сім’ї Левонтия, може і не було б Санька таким, яким його описав автор.
Твір Истроия Санька
Віктор Петрович Астаф’єв російський письменник, есеїст. Головними темами його оповідань стали військово-патріотична і сільська. Свій перший твір він написав ще під час навчання у школі, згодом воно було опубліковано під назвою «Васюткіни озеро». Багато невеликих оповідань письменник посвітив дивовижному і незабутнього часу юності і дорослішання.
Розповідь Віктора Петровича Астаф’єва «Кінь з рожевою гривою» оповідає про найчудовішою і чарівної пори в житті кожної людини – про пору дитинства. Саме в дитинстві закладається характер людини, дитина вчиться на своїх помилках, пізнає і відкриває новий для нього світ.
Саньок – один з синів дядька Левонтия і тітки Весены, які живуть по сусідству з головним героєм хлопчиком Віктором. Санька – друга дитина у сім’ї, але як зазначає оповідач, найшкідливіший і хуліганський з левонтиевских дітлахів. Діти Левонтия не знають жалості, вони можуть замучити рибу, каменем прибити чижа. Автор порівнює їх з невеликою ордою.
Санька самий сильний і сміливий з дітей дядька Левонтия, тому інші дітлахи прагнуть в усьому його слухатися і наслідують йому. З зовнішності хлопчика читачеві відомо, що від численних бійок він весь вкритий синцями, сарацинами та забоями. Також у Санька були червоні закривавлені очі і червоний колір шкіри. Хлопчик був набагато зліші інших дітей.
Одного разу бабуся Віті, Катерина Петрівна, відправила хлопчика з левотиевскими дітьми за суницею. По дорозі назад Танька і Санька посварилися і з’їли один у одного все суницю. Потім Сашко побачив, що ягоди ще залишилися у Віті і хитрістю змусив хлопчика віддати їх собі. Вітя не хотів прославитися жадібним, і всі ягоди віддав Саньку, який тут же і з’їв їх. Діти Левонтия, затіяли сору, швидко помірялись і пішли купатися на річку. Повертаючись додому і побачивши пригнічене стан Віті, Санька порадив хлопцеві напхати в кузовок побільше трави, а зверху засипати ягодами. Вітя так і зробив.
Почуття провини довгий час не покидало хлопчика, і Сашко вирішив скористатися і цим. Він пригрозив Віті, що розповість про ягоди Катерині Петрівні, якщо той не принесе йому з дому калачі.
Образ Санька відштовхує читачів, досконалими вчинками. Хитрість і брехня притаманні цьому персонажу, залишається лише сподівається, що з часом хлопчик усвідомлює всю неправоту своїх вчинків і зміниться в кращу сторону.
