Суниця Артемій Пилипович — один з найбільш слизьких, противних і мерзенних образів у комедії Гоголя «Ревізор». І хоч він займає другорядну роль, неподобство його людських рис можна розглянути і з малим деталей.
Хто ж він такий? В першу чергу, кар’єрист, який займається тим, що підсиджує своїх знайомих чиновників. Йому відведена роль піклувальника богоугодних закладів.
Дії комедії відбувається в 1831 році, коли були розповсюджені доноси і плітки на своїх товаришів, а Суниця в цьому досяг успіху більше за інших: як тільки несправжній ревізор з ним зустрічається, Артемій Пилипович тут же викладає всю таємницю на своїх колег. Про одного з них він говорить, що не розуміє, як йому взагалі призначили місце доглядача училищ. На думку Суниці, він «гірше, ніж якобинец».
Виглядає Суниця переконливо, правда тіло його великих розмірів, рухи незграбні. І його метушливість, бажання прислужитися як можна краще і як можна швидше, робить з нього смішного слона, який вперше потрапив в квартиру, веде себе вкрай уступчиво до «хазяїна», не сміє перечити. Але як тільки з’являється можливість «господаря» повалити, він готовий рідну матір продати за це. Артемій Пилипович зовсім наплював на моральні принципи і моральні сторони життя. Саме з-за того, що Суниця вміє краще за інших вислужуватися, передбачуваного ревізора ведуть в першу чергу саме до нього.
Під час ситуації в лікарні ми розуміємо, що наш незграбний ще один і дуже жадібний. А жадібність свою він виправдовує і для себе, і для оточуючих як би шляхетними мотивами, які буквально змушують його не купувати потрібних недешевих препаратів для свого закладу, адже, за його словами, «чим ближче до натури, тим краще». Аж ніяк, це ще не всі проблеми, які є в лікарні: пацієнти тут не соромляться пригощатися сигаретами, на кухарів надіті давно невипрані ковпаки. І взагалі у всій лікарні панує бруд і зневіру. Сам же Суниця не займається справами лікарні: не лікує і навіть не ставить діагнози.
Артемій Пилипович – ледар з великої літери, не бажає працювати, покращувати життя своїх пацієнтів і своїх робітників лікарні. Йому немає справи до того, як будуть почувати себе пацієнти, він думає про гроші, пошані і статус. Образ такої людини був актуальний при житті Гоголя, але зараз ми можемо спостерігати повсюдно точно таких же персонажів, що дуже сумно.
