Калінич є безперечно одним з основних героїв в оповіданні “Тхір і Калінич“. Спеціально на противагу Хорю, він одушевляє своїм чином бік емоційності російського народу і характер. У нього відсутня прагматизм і розважливість, як у Тхора, однак від цього він також чимало захоплюючий доброзичливий. Калінич практично не займається облаштуванням свого господарства. Раніше він жив з дружиною, яку злегка побоювався, а тепер її немає, дітей ніколи не було. На ногах у нього досить стоптані постоли, які він давно не змінює. По суті велику частину часу він перебуває разом зі своїм начальником, якого звуть Полутыкин. Часто вони йдуть на спільну полювання. Калінич надає йому всіляку допомогу і турботу, але ніколи не схиляється перед його особою.
На вигляд, Калінич досить високий і худорлявий. Його обличчя було темне й прихильне до інших гостей. Головні його характерні властивості, це уявна робота і споглядальність. Йому дуже подобається співати російські народні мотиви пісень і захоплюватися різноманітністю природи. У нього є пасіка з бджолами, за якими він доглядає. Але крім всього цього, у нього є нестандартні таланти і вміння. Приміром, він вміє без особливої праці заговорювати людську кров і виліковувати від тривоги і страху. Як можна більш насичено його риси характеру виявляються при спілкуванні з Хорем. Незважаючи на таку прірву між двох різних людських характерів, вони обидва цілком уживаються і добре розмовляють один з одним. Автора досить сильно вражає той факт, що Калінич, заходячи в гості до свого друга, завжди дарує йому клаптик своєї виритої землянки. Дійсно, це може здатися досить дивно. І не дивно, адже це вираз м’якості і ліричність душі, зовсім невластиво звичайному російському селянинові.
Виходячи з вище сказаного опису героя, Калінич вельми неординарний чоловік, яких безліч. У нього добра, і душа, і доброзичливий настрій до всіх оточуючих його людей. Він чесний і має власну гідність особистості. Він не буде принижуватися ні перед ким. Також він володіє ліричними властивостями душі і трохи інакше сприймає світ.
Твір про Калиныча
Цикл оповідань «Записки мисливця» Івана Сергійовича Тургенєва – це зібрання історій народної селянської життя кріпосної Росії. Незважаючи на свій м’який і поступливий характер, письменник був затятим противником кріпацтва. В даному творі Тургенєвим показано безліч різних образів і доль. Всі персонажі тут не вигадані, у них є прототипи.
Оповідання «Тхір і Калінич» також входить в цикл «Записок мисливця». У творі читачеві представлено два абсолютно різних і протиставлених один одному людини: Тхір і Калінич. Можна сказати, що імена героїв говорять. Так як Тхір мужик потужний, беручкий, сильний. Справжній пристосуванець. Його крихітні оченята нагадували тхора. В натурі і зовнішності Калиныча було щось від природи: легковажність, легкість, сентиментальність. Звідси й ім’я, схоже з калиною.
Розглянемо образ Калиныча докладніше. Чоловік розуміє природу як ніхто інший. Калінич зустрічає ліричного героя-мисливця радо: напуває водою з колодязя і пригощає медом. В хаті у нього все обвішано сухими лікарськими травами. Він дійсно вміє змовами і настоями виліковувати людей і тварин. Калінич – повна протилежність свого передбачуваного і практичного одного Тхора. Це образ такого простачка-добрячка. Калінич – романтична натура. Живе він бідно, але, тим не менш, не нарікає на долю. Його повністю влаштовує таке життя. Калінич не займається господарством.
Весь вигляд цього романтика говорить про те, що його абсолютно не цікавлять такі дрібниці і суєти життя, як зовнішність, порядок, передбачливість у справах. Калинычу сорок років, він довгий і худий. Чоловік з блакитними очима і бородою.
Калінич справжній «божий одуванчик». Він дуже добрий, простий і по-дитячому наївний. Романтична натура його викликала розчулення і посмішку. Герой відрізняється від інших селян своєю індивідуальністю, несхожістю і чесністю у всьому. Він не тримає зла, не лицемірить. Йому взагалі не знайомі такі якості.
Але тим не менш, не позбавлений почуття власної гідності. Він не буде ні перед ким схилитися.
Тургенєв з великою любов’ю змальовує свого героя, своїм ставленням до нього показує, що пишається ним. В красі душі простого російського селянина, яким є Калінич, відбилася сутність самого великого письменника. Тургенєв розгледів «вогник», «іскру Божу» в цьому селянина, бо сам був таким же.
