Образ народу в казці Дикий поміщик Салтикова-Щедріна

Зображуючи народ у казці “Дикий поміщик”, М. Е. Салтиков-Щедрін, не приховуючи, проявляє до нього повагу і симпатію. Подібне враження складається зі спостережень за протиставленнями поміщика, з одного боку: “і був той поміщик дурний…” і працьовитого народу, з іншого боку.

Протягом усього твору автор підкреслює думку про те, що представник народу має нелегку долю. Він знаходиться у владі того, хто платить йому за працю, залежний від нього. Але насправді пан без селянина не може самостійно впоратися ні з однією проблемою. Поміщик практично не дає народові права вибору, ущемляючи його права. Така доля поневоленого людини, що перебуває в неволі.

У цьому творі автор намагається знайти вихід із ситуації для простолюдина. Тут вирішується інша проблема – наскільки значимо поява народу в життя поміщика.

Людина з народу виявляється незамінним. Про це свідчать події твору. Опинившись без послуг своїх працівників, пан залишився голодним і недоглянутим. Тільки після того, як вони зникли, господар почав розуміти їх роль у своєму житті. У нього відбувається усвідомлення того, що народ по крупинці будує весь побут своїми руками – і свій, і хазяйський, проявляючи при цьому кмітливість та працьовитість. В його характері завзятість, цілеспрямованість. Він доброзичливий, терплячий і уважний.

Незахищений ніким народ покірно погоджувався і на безглузді штрафи, і на інші правила поміщика. При всьому при цьому не був дурним. Він все розумів про свого господаря, розбирався в життєвих справах, побутових питаннях, дивуючись його жадібності. Довгий час покірність і старанність були головними її характеристиками.

Незабаром і у бідняка терпіння закінчилося. Не виніс він знущань з боку гнобителя. Зник в одну мить, виявивши таким чином свій протест проти існуючої системи, залишивши господаря наодинці з самим собою.

Дивіться також:  Твір по картині Нечитайло Материнство 7 клас (опис)

Автор з щирим співчуттям ставиться до народу, висміюючи недбальство поміщика, його нездатність самостійно існувати, обслуговувати самого себе. Він підкреслює у казці те, що цей деспот, маючи безмежну владу над народом, стає заручником своєї ліні, скупості і агресії. Автор принижує поміщика перед народом, перетворюючи його практично в тварину (тільки “хвоста ще не придбав”). Волелюбний народ, на його думку, повинен бути нагороджений по заслугах.