Підстава СКП-КПРС
В “Матроської тиші” Олег Шенін провів близько року. В цей час він переніс три хірургічних операції. У жовтні 1992 року його звільнили за станом здоров’я. У 1994 році амністований.
Але на цьому його активна політична діяльність зовсім не закінчилася. Ще будучи в ув’язненні, Олег Семенович, як член ЦВК вже КПРФ, обраний делегатом XXIX з’їзду, який відбувся в лютому 1993-го. Тоді він заявив, що головне завдання – відновити єдину КПРС, партію соціалізму і радянської влади. На цьому ж з’їзді його одноголосно обрали головою Ради СКП (Союзу комуністичних партій) КПРС.
КПРФ ж не брала участі у цьому з’їзді і не увійшла до утвореного ним СКП-КПРС. В тому ж 1993 році Олег Шенін бере участь у весняних протестних акціях в Москві, в масових акціях біля Білого дому (Москва, Краснопресненська набережна) в знак підтримки та солідарності з Верховною Радою РРФСР, який пізніше був розпущений Б. Н. Єльциним, Президентом Російської Федерації.
У 1994 році КПРФ приєднується до СКП-КПРС. У 1995 році Олега Шеніна обирають Головою ЦК КПРФ. Він приходить на зміну ЦВК КПРФ. Тоді ж відбулося гучне виступ Олега Шеніна, на якому він заявив, що відмовляється балотуватися в Держдуму за партійними списками від КПРФ. Він сказав, що доля комуністичного руху для нього набагато важливіше депутатських мандатів.
На президентських виборах 1996 року Олег Семенович підтримав кандидатуру Геннадія Зюганова, як кандидата від усього комуністичного руху Росії. Він пройшов у другий тур виборів, але все ж програв за кількістю набраних голосів чинному Президенту Борису Єльцину.
