Тон
Колірна характеристика відповідає за розташування відтінку в спектрі. Хроматичний тон так чи інакше зараховують до тій чи іншій ділянці спектра. Таким чином, відтінки, що знаходяться на одному і тому ж ділянці спектра (але відрізняються, наприклад, яскравістю) належатимуть до одного і того ж тону. При зміні положення відтінку по спектру змінюється його колірна характеристика. Наприклад, при зсуві синього в напрямку зеленого тон змінюється на блакитний. Рухаючись у зворотний бік, синій буде прагнути до червоного, приймаючи фіолетовий відтінок.
Теплохолодность
Часто зміна тону пов’язують з теплохолодностью кольору. Червоні, руді та жовті відтінки відносять до теплими, асоціюючи їх з вогняними, «гріють» квітами. Вони асоціюються з відповідними психофізичними реакціями в людському сприйнятті. Синій, фіолетовий, блакитний символізують воду і лід, ставлячись до холодних відтінків. Сприйняття «теплоти» пов’язано як з фізичними, так і психологічними факторами індивідуальної особистості: переваги, настрій спостерігача, його психоемоційний стан, адаптація до навколишніх умов і багато іншого. Найбільш теплим вважається червоний, а найхолоднішим – синій.
Також необхідно виділити фізичну характеристику джерел. Колірна температура багато в чому пов’язується з суб’єктивним відчуттям теплохлодности того чи іншого відтінку. Наприклад, тон теплового вивчення при зростанні температури проходить по «теплих» тонів спектру від червоного до жовтого і, нарешті, білому. Однак самою високою колірною температурою володіє ціан, вважається тим не менш холодним відтінком.
Серед основних характеристик у рамках фактора колірного тону також знаходиться активність. Найактивнішим названий червоний, в той час як зелений є найбільш пасивним. Ця характеристика також може дещо видозмінюватися під впливом суб’єктивного погляду різних людей.
