Паволока — це застаріле слово з російської мови, значення якого є в словниках різних авторів. Воно було у вжитку на Русі ще за Олега і багато разів згадується в «Слові о полку Ігоревім». Так що ж це таке — паволока?
Значення слова
Паволокой називали на Русі будь-яку шовкову привозну або бавовняну тканину. Так само могли називати і легкі дорогі покривала. Звідси пішов вислів «паволочный» — зшитий з цієї тканини.
В основному ж паволокой називали полотно, призначений для обтягування ікон.
Застосування паволока
У виготовленні ікон паволока — це тонка папір або спеціальна тканина, яку клеїли на іконну дошку. Вона запобігала розтріскування спеціального складу — левкасу, яким грунтували поверхня ікони перед розписом.
Таким чином, паволока — це свого роду армуюча сітка, яка виконує сполучну функцію між деревом і крейдяним грунтом, на якому після його висихання пишеться образ Бога або святих.
У відсутність цього матеріалу біля ікони буде недовгий термін служби, тому що левкас дуже швидко почне розтріскуватися і відшаровуватися.
Паволока могла бути розірвана або часткова, накладена лише на певний фрагмент ікони. Частіше їй покривали тільки стики або дефекти (тріщини або сучки).
У Древній Русі матеріалом для виготовлення ікон найчастіше служила кипарисова дошка. В цьому випадку в якості паволока використовувалася дорога тканина щільного переплетення.
Для недорогих ікон брали просту тканину з рідкісним плетінням, наприклад серпянку. Паволокой могли бути і залишки старих тканин. Іноді на одну дошку наклеювали шар з абсолютно різних тканин. Головна умова, щоб вони були однотонні.
В масовому виробництві ікон паволока — це просто тонкий папір, а сьогодні в її якості використовується звичайна марля.
Навіть при сильних ушкодженнях паволока охороняла виріб від розриву.
