Данина системі
У минулому судді стукали залізним молоком не по дерев’яній дощечці, а по головах підсудних. З-за чого деякі з них не доживали до кінця судового процесу.
Однак так як від кількості схованих у темниці порушників закону залежала зарплата працівників правосуддя – чим більше людей вони садили, тим більше вони отримували – в стародавньому світі вирішили врятувати службовців від голодної смерті і придумали дерев’яні молотки. Не заради гуманності, а щоб зберегти зарплату. Але і це, мабуть, не допомогло. Биття по головах було все-таки замінено на дощечку. Вже для гуманності.
Друга версія сходить до масонам. Вважається, що цей символ був запозичений у них. Адже найважливішим знаком достоїнства вищої влади служить молоток, яким голова користується під час масонських зібрань.
У Старому Завіті – першою найдавнішою з двох частин християнської Біблії – є історія про будівництво храму Соломона і вбивство головного майстра-будівельника Адонирама. Так от, замах було скоєно 3 інструментами: молотком, косинцем і масштабом. Вони вважаються основними символами масонів.
Фото суддівського молотка в статті далі.
Версія номер три свідчить, що перше використання молотка в судовому процесі належить шумерам. З юридичної точки зору вони були дуже просунутої нацією. Вели записи судових рішень, які носили назву детилла, що в буквальному перекладі означає «остаточний вирок». У них були навіть судові архіви, де зберігалися протоколи процесів. Вони вели їх по всіх правилами доісторичного документообігу, який, до речі, не надто відрізняється від сучасного.
За будь-яку провину шумери могли поховати живцем. Кількість забитих у кришку труни цвяхів відображало тяжкість злочину. Адже чим їх більше, тим важче вибратися. Причому, вважається, що цвяхи забивав сам суддя (а це вам не по підставці відбивати).
У вікінгів теж є притча на цей рахунок. В їх епосі судовий молоток символізує зброю Тора – бога грому і блискавок. Він панував над простими смертними і потойбічними силами, тримаючи в руці молот, який і став уособлювати владу охоронців правосуддя.
Ще кажуть, що стукали зовсім не молотком, а мідними брусками. І не по голові, а терезам. Та й не той, хто судив, а той, хто складав заповіт.
