Ларра і Данко протягом усього оповідання і в цілому за задумом автора є непримиренними антагоністами. Їх життя повністю протилежні: сенс однієї з них полягає у вічному служінні людям, сенс другий, здавалося б, у принципі відсутня – доля без мети, без змісту, що пройшла безслідно, зникла ніби тінь. Безумовно, кожен може ставитися по-різному до свого життя і визначати ті цілі, заради яких він живе. Одні вважають, що доля визначена згори і від нас нічого не залежить. Інші впевнені, що визначити свою майбутню життя під силу кожному з нас. В оповіданні М. Гіркого Ларра і Данко уособлюють собою ці два протилежних погляди. Однак, незважаючи на серйозні протиріччя, у головних героїв все ж таки є загальні риси. В першу чергу, їх об’єднають єдині людські якості, такі як мужність, краса, розум і сила.
Сюжет оповідання будується на спогадах старої Ізергіль про своє життя, а також на легендах про Ларре й Данко. Данко – красивий і сміливий юнак, любов якого до людей не знає кордонів. Його альтруїзм абсолютно невичерпний і нічим не обумовлений. Данко – справжній герой, здатний на великі подвиги заради свого народу. Образ цього героя втілює в собі ідеал гуманізму, високої духовності і здатність до самопожертви. Його смерть не викликає у читача жалю, оскільки подвиг, який він скоїв, його величина і значимість знаходяться набагато вище подібного роду почуттів. Данко – мужній і безстрашний герой, в руках якого палає його власне, іскристе любов’ю серце, викликає повагу і захоплення читача, але ні в якому разі не жалість чи співчуття.
Цього світлого і піднесеного образу автор протиставляє негативний образ Ларрі, егоїстичного людини і гордовитої. Ларра вважає себе обраним і до оточуючих його людей ставиться з погордою, подібно до того, як ставиться пан до своїх рабів.
Невгамовна гордість і зарозумілість Ларрі приводять його до самотності і змушують відчувати нестерпну тугу. Як зазначає автор, гордість – прекрасна риса характеру, але в тому випадку, коли вона підноситься над усіма іншими почуттями, вона несе за собою абсолютне звільнення від суспільства, від усіх законів моралі і моральних засад, що в підсумку призводить до сумних наслідків.
Таким чином, Ларра, будучи звільненим від земних кайданів, вмирає духовно для всіх і для себе, в тому числі, приречений на вічне життя у фізичній оболонці. Данко-таки знайшов своє щастя, віддавши себе людям, і в безсмертя своєму виявився повністю вільним.
Твір Порівняльна характеристика Данко і Ларрі
Розповідь Максима Горького «Стара Ізергіль» містить дві легенди, які розповідають про двох молодих людей. Перша легенда оповідає про людину-орлі по імені Ларра, а друга знайомить читача з персонажем, якого звуть Данко. Два цих способу можна не порівняти, оскільки характеристики пропорційно відрізняються один від одного.
В першу чергу порівняння повинно торкнутися характерів молодих людей. Ларра – егоїстичний, самовдоволений, жорстокий. Він ніколи не думав про те, чого хочуть люди, які його хвилювали лише його бажання. Його егоїзм і жорстокість одного разу привели до смерті дівчини: Ларра вбив її, бо вона не захотіла належати йому. Данко – це повна протилежність Ларрі, в його характері все в точності навпаки: самовідданість, любов до людей, доброта та інші кращі якості людини. Він готовий був на все, щоб інші знайшли свободу і щастя. На відміну від Ларрі він був здатний на вчинки, які гідні поваги. Ларра ж діяв на догоду собі, але не нешкідливо, а саме з шкодою для оточуючих. Таким чином, порівнюючи характери обох героїв можна зрозуміти, що вони абсолютно різні, причому їх особистісні якості кардинально протилежні.
Особливо цікавим є порівняння долі персонажів легенд. В обох легендах вони гинуть, здавалося б спільна риса знайдена, проте навіть цей момент у сюжеті сильно відрізняється, але не за характером смерті або чогось подібного, а по сприйняттю героями її, за їх станом. Ларра був вигнаний людьми, спочатку йому здавалося, що це самотність-саме те, що йому потрібно, адже ніхто із звичайних людей не гідний його уваги. Але з часом його життя вдалині від всіх стала мукою, і він помер, нікому не потрібним. Це не було його вибором, хоч він і сприйняв спочатку самотність як дар, показав свою гордість.
Данко сам вибрав свою долю, своє життя в обмін на безліч інших. І він вмирав не в муках, він був щасливий, що зміг допомогти іншим людям. Він висвітлив їм шлях у темряві своїм палаючим серцем, Данко не був горделив і щиро любив людей, навіть, коли ті нарікали на нього, боячись не вибратися з дрімучого лісу. Кожен з героїв в результаті отримав те, чого хотів, але це призвело до різних наслідків, тому що все залежить від походження бажання: добро чи зло, себелюбство або самовідданість.
На закінчення залишається тільки сказати, що образи Ларрі і Данко сильно контрастують, і це цілком доречно в оповіданні Максима Горького. З допомогою цих двох абсолютно різних героїв, кожен може побачити і зрозуміти вплив наших бажань на нас, а також , що дійсно правильно.
