Василь Биков – військовий письменник. У його книгах описуються повсякденні військові події, життя та побут солдатів, показує всі непривабливі сторони жорстокої війни, ламає долі людей.
У книзі «Сотників» – два головних героя, Сотников і Рибак. У них багато спільного, вони обидва – хоробрі та сміливі війни, обидва на фронті з перших днів війни. І Сотників і Рибалка люто ненавидять фашистів та їх посіпак. Вони надійні товариші, готові прийти на допомогу, зневажаючи небезпеку. На їх рахунку вбиті фріци, подвиги, поранення. У цих двох героїв є і відмінності, як зовнішні, так і внутрішні.
Сотников – інтелігент до мозку кісток, до війни працював у школі вчителем. У нього слабке здоров’я, з дитинства проблеми з легенями. Бути відмінним воїном, бойовим товаришем йому допомагає тверда сила духу, рішучість і завзятість. Його ідейних міркувань не зламати, він твердо впевнений, що фашизм – це зло, яке потрібно знищити.
На початку війни Сотников був командиром батареї, яка в першому ж бою була повністю знищена. Сотников потрапив у полон, але йому пощастило втекти. Він приєднався до партизанського загону, і знову почав воювати.
Рибак – це здоровий сільський хлопець, з дитинства він знає всі «принади» селянської праці. Бути хорошим бійцем йому допомагає велика фізична сила та витривалість, а також відмінне здоров’я. Рибак – передбачливий, господарський мужик. Він був старшиною роти, потім отримав поранення. Після того, як він поправився, Рибалка пішов у партизанський загін.
Командир загону дав завдання бійцям роздобути яких–небудь продуктів для загону, і вибір припав на Сотникова і Рибака.
Було запропоновано йти іншим бійцям, але вони відмовилися, і зголосився Сотників. Хоча він погано себе почував, але його високі ідейні принципи не дозволили йому, як інші, відмовитися, і Сотників пішов. Йому дуже важко, постійно б’є важкий кашель, та й одягнений не по погоді. Рибак всю дорогу піклується про товариша, він допомагає йому йти. У старости він дає можливість Сотникову зігрітися. Він виконує всю роботу, Сотників є для нього просто тягарем, особливо після поранення. Рибак не дорікає, навіть співчуває хворому і пораненого друга. Високоморальна Сотників глибоко відчуває свою провину, так як розуміє, що не в силах виконати свій обов’язок перед країною, перед людьми. Він болісно страждає, що підвів Рибака, ні в чому не винну жінку Демчиху, винить себе в тому, що до старості поставилися дуже м’яко.
Потрапивши в полон до поліцаям, ці почуття загострюються ще більше, і він в останній момент хоче все змінити. Сотников бере все на себе, вигороджуючи своїх друзів по нещастю, але це не приносить жодного результату. Поліцаї вже винесли рішення, і невинних людей чекає зашморг. Сотников, посміхнувшись хлопчиськові з натовпу, спокійно приймає смерть.
Рибак намагається до останнього знайти якусь лазівку, в його душі відбувається боротьба. Рибак ненавидить фашистів, але йому хочеться врятувати своє життя. Він думає, що якщо опинитися серед ворогів, зсередини можна боротися з фашистською машиною, що давить свідомість і життя людей. Бажання вижити будь-якою ціною штовхає його на зраду, і Рибак в останній момент переходить на бік ворога. І все – таки Рибак усвідомив, яку він зробив помилку, що тепер у нього немає виходу. Він залишився жити фізично, але помер духовно, і немає повернення.
