Виверження вулканів – це небезпечний природний катаклізм, при якому з-під землі вириваються потоки розпаленого магми. Вулкани – це гори у верхній частині яких знаходяться кратери. Всередині знаходиться своєрідна камера, яку ще називають «вогнищем магми». Магма є розплавленим речовиною мантії.
Джерелами утворення вулканів є тріщини в земній корі, які створюють шляхи для виходу магми. Тиск усередині землі змушує магму шукати виходу на поверхню. Магма, яка вийшла на поверхню землі називається лавою.
Області найбільшого скупчення вулканів зазвичай збігаються з сейсмічно активними областями. Іноді лава може застигнути в жерлі вулкана і тим самим створити пробку. Така пробка може століттями перешкоджати виверження, але через якийсь час підземне тиск випхає її разом з камінням – вулканічними бомбами. Разом з лавою в повітря злітає попільна хмара і вулканічний пил. Вона розповсюджується вітром на кілька тисяч кілометрів. Вулкани, виверження яких було зафіксовано, називаю чинними. Якщо ж про виверження вулкана немає ніяких даних, його називаю згаслим.
Як правило, виверження вулкана супроводжується землетрусом. Лавові Потоки руйнують все на своєму шляху, спричиняючи пожежі. На сьогоднішній день на Землі налічується більше 500 діючих вулканів.
Доповідь 2
Виверження вулканів – саме, мабуть, вражаюче видовище в природі. Стародавні народи жахались, шанували і навіть обожнювали сили вулканів. У Стародавньому Римі Вулкан – бог вогню і так як римляни вважали, що розташовувалася кузня Вулкана в горі Етна, то саме її вперше і стали називати вулканом. При вулканічних виверження сильні вибухи, хмари попелу, потоки лави відразу руйнують все, що встає у них на шляху. В результаті місцевість стає невпізнанною. Якщо в районі виверження знаходяться населені пункти, то існує велика небезпека для людей, будівель і тварин, а також для культурних насаджень.
Під земною корою залягає рідка мантія. Найменший перепад тиску бульбашки газу з силою вириваються назовні, а слідом за ними на поверхню виходить магма. Якщо температура піднімається, тверда порода перетворюється в розплавлену масу. Скупчення радіоактивних елементів також викликає скачки і утворення магми, розплавлена порода стає рихлою і здіймається на поверхню по утворився розломах. Викиди магми найчастіше відбуваються в океанах, де роз’єднання плит призводить до перепадів тиску. Потім магма застигає і утворюється новий корковий шар. В інших районах утворюються нестабільні підземні порожнини – кишені. У них виникають осередки вулканічних вивержень.
Вулкани виникають на земній поверхні в тих місцях, де назовні виходить мантійна речовина в рідкому, твердому чи газоподібному стані. У цієї речовини є своя назва – магма. Вона володіє величезною руйнівною силою і здатністю змінювати рельєф місцевості. Магма накопичується в порожнині земної кори, так виникає вогнище. З вогнища вулкана на поверхню веде жерло. Магма виходить назовні через широкий отвір – кратер. Вулканічний конус – це височина поступово утворена постійним накопиченням магми або лави.
Конус може бути розміром з велику гору, як наприклад Фудзіяма висотою в 3788м. Коли температура і тиск досягають певної висоти, лава піднімається назовні з жерла, при цьому з надр землі з величезною силою виривається енергія. В результаті відбувається землетрус, і земля покривається новим шаром породи. Так, власне, і відбувається виверження вулкана. Слідом потім лава остигає і закупорює жерло, коли міцно, а коли й не дуже. Якщо з землі хоч трохи виходять гази або бризки киплячої води, значить, вулкан ще діє. У надрах землі незабаром відновляться процеси життєдіяльності вулкана і при певному напруженні знову відбудеться його виверження.
Вулканічне виверження може повторитися через кілька днів, років і навіть століть. Ніколи не можна сказати точно, що потух вулкан, можливо, він просто заснув.
