Навряд чи вдасться почути в розмові неправильно вимовлене “подзвоню” або “мені треба подзвонити”. Чому ж так часто чуємо хибний наголос в “подзвониш”, “подзвонить”, “зателефонуємо”, “дзвінок”? Звідки взявся такий “дзвін”, якщо наголос на цей склад не подає?
Такою неточністю в розмовах грішать не тільки люди, які давно закінчили школу і інститут, але й ті, хто зовсім недавно здавав ЗНО. Поширеність помилки призводить до її закріплення, постійному відновленню у мовленні. Якщо хочеться говорити грамотно, доведеться докласти невелике зусилля.
Чують дзвін, але не знають, де він
Ймовірно, звичка зміцнилася саме з-за слова “дзвін”. Воно якось наполегливо вилазить в цих словах. Однак нікого не дивує, що в слові “дзвінок” наголос зміщується. А “дзвінок” – це коротка форма прикметника “дзвінкий”.
Може бути, вся справа в слові “лунати”? Дійсно, “дзвоніння” і “дзвонити” мають право на як фіксований наголос.
Відповідно до правил російської мови, в інших дієсловах з коренем “дзвін” (“додзвонитися”, “дзвонити”, “виклик”, “зателефонувати”) наголос ніколи не буде поставлено на “дзвін”. Як у невизначеній формі, так і при відмінюванні за особами і числами наголос на корінь (на букву О) відсутня.
Доведеться погодитися, що звичка – друга натура. Повторивши на уроках російської мови, що наголос в “подзвониш” припадає на І, а в “подзвонять” Я, учні виходять на вулицю і чують розмова проходять повз людей. Навколишні радіють, засмучуються, що їм “не зателефонують”. Помилка не менш традиційна, ніж настанови вчителя.
Скільки таких слів?
Експерти налічують кілька десятків слів, в яких наголос ставлять неправильно самі носії російської мови. Не тільки дієслова “дзвонити” не пощастило. Стійкі та поширені помилки існують у вимові таких слів, як “поховати”, “торти”, “договори”, “буряк”, “щавель”, “завидно”. Адже ці слова дуже часто вживаються в розмовах, на відміну від “апострофа”, “буття”, “афери”, “примусити”, “до нестями”.
У школі, звичайно, звертають увагу на правильну мову. До того ж доводиться здавати іспит, в якому є акцентологический мінімум: перевірка знань правильного наголосу. Але оволодіти хорошою річчю кожному потрібно самостійно. Чудово, коли в сім’ї всі говорять грамотно, але якщо це не так – не треба впадати у відчай. Складно виправити чужі помилки, свої – незрівнянно легше.
Як бути дорослим людям? Швидше за все, правильний наголос у слові “подзвониш” ніхто підказувати не стане, це неввічливо. Але така ситуація все-таки мінус для мовця, особливо якщо таких моментів у мовленні людини багато. Єдиний вихід – ще раз подивитися довідники, підручники, словники. Адже телебачення і радіо в наш час часто грішать дивними виразами, неправильними наголосами, некоректним стилем бесіди.
Будуть змінюватися акцентологические норми?
Звичайно, наголосу в українській мові змінювалися, і не раз. Приклади:”дарує”, “дівчачий”, “нестримний”. Ці варіанти вже вийшли з ужитку.
Є професійні поняття, які використовуються з альтернативним наголосом. Моряки і медики відстоюють право на свою вимову слів “компас”, “прикус” та інших термінів.
Але до наголосу в “подзвониш” це не має ніякого відношення, помилка у ньому свідчить тільки про нестачі мовленнєвої культури.
Як запам’ятати?
Проспрягать дієслово “подзвонити”, завжди зберігаючи наголос на третьому складі:
- подзвониш;
- подзвонить;
- зателефонуємо;
- зателефонуйте;
- зателефонують.
Це перший правильний підхід до запам’ятовування.
Другий, більш легкий спосіб утримати в пам’яті, яке наголос у слові “подзвониш”: створити асоціацію з ним у якомусь простому віршику.
Наприклад:
Якщо завтра подзвониш,
Нас приємно здивуєш.
Або:
Про “п’ятірці” повідомиш,
Коли мамі подзвониш.
Вчителі, батьки та всі зацікавлені в активному запам’ятовуванні дітьми основ рідної мови намагаються піднести матеріал не тільки в суворій, але і в ігровій формі. Це завжди стає початком успішного навчання дитини російській мові.
Міф про вроджену грамотності, який чомусь багато хто вірить, легко розвіяти. Тільки дайте дитині читати, писати, запам’ятовувати вірші і самому придумувати їх з ранніх років.
