В орфографії російської мови дуже легко заплутатися, якщо мова йде про омонимах. “При тому” або “і”? Цим питанням часто задаються не тільки іноземці, але й самі носії мови. Треба сказати, в даному випадку навряд чи можна розібратися інтуїтивно, не вдаючись в подробиці граматики, контексту і відповідних правил. Для тих, хто вже злякався великої кількості інформації і складних алгоритмів, є вельми приємна новина: існує чимало способів відрізнити “і” від “при тому”, і не всі вони вимагають поглиблених знань російської мови.
Частина мови
Того, хто займається вивченням російської мови серйозніше, ніж просто на рівні любителя, відомо, що різні частини мови, виконують у реченні різні функції, а знання цих функцій дуже допомагає правильно писати однаково звучать слова.
Так, “притому”, якщо воно написано разом, є союзом. Союз – це самостійна частина мови, яка не має власної значеннєвим навантаженням і не є повноцінним членом речення. Як і всі інші союзи, “притому” служить для граматичної і смислового зв’язку слів, словосполучень чи частин речення між собою.
“При тому” – це словосполучення з двох частин мови. “За” – привід. Так само, як і сполучники, прийменники є несамостійними частинами мови і не можуть бути членами речення. “Той” – вказівний займенник, яке може існувати в значенні визначення або доповнення. Найчастіше конструкція “при тому” зустрічається на стику простих речень у складі сложноподчиненного пропозиції зі значенням умови або поступки.
