Про граматику
Граматика киргизького мови будується за одним принципом з іншими тюркськими мовами. Хто знайомий хоча б з одним з них, легко зможе розібратися, наприклад, де єдине число, а де множина. Множина тут утворюється приєднанням певного закінчення:
- -лар, -лер, лор, -лөр;
- -дар, -дер – дор, -дөр;
- -тар, -тер, -тор, -төр.
Вибір того чи іншого закінчення буде відбуватися за принципом закону гармонії голосних, також вибір буде залежати від кінцевого звуку основи слова:
- китеп (книга) – китептер (книги);
- дос (друг) – достор (друзі);
- шаар (місто) – шаарлар (міста).
Якщо ж іменник має поряд з собою кількісне числівник, то до закінчення множини воно вже не потребує.
Крім своєрідного утворення множини в киргизькому мові, як і в будь-якому іншому тюркською мовою, існує притяжательный афікс, який відповідає на питання “чий?” і приєднується до підлягає. Присвійний займенник при цьому може опускатися: дос (друг) – досум (мій друг).
