«Уроки французького» – один з найбільш яскравих оповідань Валентина Распутіна. Він оповідає про совісному хлопчика, якому довелося пережити важкий повоєнний час. Головний герой розповідає, як в 1948 році, він переїхав з рідного села, де була тільки початкова школа, районний центр, і там, в одинадцять років почалося його самостійне життя. Почуття голоду і самотності не покидали його, але, незважаючи на це, він зміг продовжити своє навчання за п’ятдесят кілометрів від дому. Цей важкий шлях йому треба було подолати, зустрівшись з жорстокістю старших дітей і підлістю однокласників. Саме такими хуліганами постають в оповіданні Вадик і Птаха. Головний герой дуже потребував, і йому довелося познайомитися з цими хлопцями, тому що їх компанія грала в «чику» на гроші.
Птахе в цій історії представляється другорядна роль. Йому, справжнього імені якого ніхто не знає, близько 12 років. Виглядає він кремезним хлопцем з великою головою, стриженої під машинку. Носить сорочку в клітинку з короткими рукавами, одягнену поверх штанів. Його голова покрита шапкою вушанкою. Весь одяг на персонажі виглядає сміливо й зухвало. Птаха – однокласник головного героя. Він – невстигаючий учень. Закінчивши п’ять класів, ледар міг дозволити собі не відвідувати школу, за що був залишений на другий рік. Хлопчик згадує, що в третій чверті Птаха потрапив у їхній клас, ніби звалився на голову сніг.
Птаха славився переросли ледарем і тому, щоб не бути вигнаним, став прилипали до лідера Вадику. Саме руками Птахи ватажок карає головного героя, який грав з ними в «чику» на монети, щоб купити собі молока. Нервовий і «гарячий», злий і забіякуватий – саме такі риси характеру властиві образу Птахи. Він бився з будь-якого приводу. Коли хлопчик приходив в компанію хуліганів, він вигравати всього один рубль, чого вистачало на молоко, в той же час Вадик грав нечесно, і йому щастило більше.
Один раз хлопчик дорікнув заводія у шахрайстві, і Птаха зі своїм другом жорстоко побили і вигнали з гри нещасного. Хлопчик посперечався з ними першим, за що отримав від Птахи. Його удар прийшовся ззаду так, що бідолаха полетів у бік Вадика, а той, не приміряючись, дуже вправно і швидко підчепив його головою в обличчя. Дісталося йому і тоді, коли він, голодний, доведений до безвихідного положення, прийшов грати знову. Мерзотники били його, не перестаючи, по черзі. Негідник Птаха в цьому оповіданні протиставляється головному героєві, що підкреслює переваги останнього. Недарма хлопчик, який був раніше безпорадним, але дуже відповідальним, долає всі труднощі, що відбувається не без втручання доброї вчительки французької, Лідії Михайлівни.
І, я вважаю, що, крім уроків зла і жорстокості, в якійсь мірі, Птаха зі своїм другом теж навчив хлопчика не здаватися й боротися проти несправедливості.
