Твір Короленка «У поганому товаристві» справило на мене велике враження. Читалося на одному диханні, я співпереживав героям. І все це змусило мене замислитися про багато що.
В першу чергу – про сімейні цінності. Точніше, про те, що за почуття в них вкладаються. Так прикро за головного героя, про якого, після смерті матері, ніби хотіли б забути. Таке враження, що він всім заважав. Нянькам Вася не подобався, так як галасливий і жвавий хлопчина, батьку заважав – просто тому, що тягар зайва, всім у місті – так як ходив неприкаяний. Тільки новим друзям – теж відкинутим він був потрібен таким, яким він був.
Ще питання про цих «знехтуваних». Про стереотипи, що панують у суспільстві. На цих людях поставили тавро, гнали їх звідусіль, хоча вони нікого не ображали. А якщо і доводилося красти, то тільки на їжу своїм дітям – не заради розваги. Просто роботи їм ніхто не хотів давати. І гнали їх першими інші жебраки, які були у багато разів листів і шкідливі, а самі випрошували милостиню. Так і задумаєшся над тим, що говорять у суспільстві зараз: по телебаченню, на радіо, в газетах… Просто між собою. Чи це правда? І Васю теж обговорювали, так як він був усім незручний.
Змушує повість задуматися і про цінності життя, взагалі. Гроші, іграшки, будинки – наскільки вони потрібні? Без грошей і житла важко, звичайно, але чи варто робити з цього культ? Ось лялька Васіної сестри важлива для неї, але не так, як для бідної дівчинки, у якої зовсім немає іграшок. І в тій ситуації, виходить, правильно Вася вкрав ляльку у власної маленької сестри, щоб скрасити останні дні жебрачки.
Приходиш до того висновку, що завжди потрібно намагатися самому розібратися. Люди багато говорять, бояться багато. Потрібно самому розбиратися, але не тільки «включати» голову, але ще й серце.
