Земське правління в Росії
Росія на період XVI-XVII століть являла собою станово-представницьку монархію, залишки якої були повністю зруйновані і ліквідовані Петром I. Це означало, що в державі існувало вища установа – Земський собор, куди входили представники всіх станів. Виняток становили селяни-кріпаки, які не брали участь у виборах своїх представників.
Зраду бояр
«Семибоярщина» складалася з обраних земськими виборцями своїх представників-бояр, які керували країною в момент переривання династичної гілки Рюриковичів (відсутність спадкоємця). Це мало не призвело країну до загибелі, закликавши до управління країною іноземцев. Польський королевич Владислав, який пообіцяв прийняти православ’я, вивести війська за межі Росії, на ділі виявився звичайним интервентом. Увійшовши в Москву, польсько-литовський загін, більшу частину якого становили німецькі найманці, першим ділом зайнявся грабунком. Обчистили скарбницю, розграбували і загадили собори.
