Культові радянські військово-пригодницькі стрічки познайомили нас із багатьма легендарними розвідниками. Одним з перших таких бійців невидимого фронту був Герой Радянського Союзу Лев Юхимович Маневич, прототип героя книги Воробйова Тобто “Земля, до запитання” і однойменного художнього фільму.
Коли він їхав у відрядження, батько сказав йому: “Приїжджати в Чауси у відпустку ти не зможеш, але, може, є адреса в тебе, або вони так швидко змінюються, що мої листи до тебе не догонят”. На що Лев відповів: “Адреса якраз у мене постійний – Земля, до запитання”.
Ранні роки
У Могилевській губернії в провінційному білоруському містечку Чауси в єврейській родині 20 серпня 1898 року народився Ізраїль Хаїмович Маневич, так звали при народженні майбутнього радянського розвідника Лева Юхимовича Маневича.
У глухому провінційному містечку, де було всього дві бруковані вулиці – Могилевська і Довга і звивиста річка Бася, і пройшло його раннє дитинство. Жила сім’я в Заріччі у просторому дерев’яному будинку під номером 39 з Кооперативної вулиці, пізніше перейменованої в Маневича. Сім’я, за місцевими мірками, не жила бідно, батько працював дрібним службовцем. За спогадами земляків, його батьки вважалися добрими, привітними і щедрими людьми.
Сестра Амалія і брат Яків, пізніше взяв собі ім’я Жак, були активними учасниками революційного руху.
Освіта інженерне та революційне
Велику роль у житті Лева Юхимовича Маневича зіграв його старший брат Жак. Під час революції 1905 року він був заарештований за зберігання зброї і прокламацій і засуджений до каторжних робіт. З допомогою сестри і товаришів у 1906 році йому організували втечу з Бобруйської фортеці, обпоївши опіумом охоронців.
За допомогою революційного підпілля він перетнув німецьку кордон через литовські лісу і потім переїхав в Базель, де поступив в медичний коледж. Після декількох років життя в Швейцарії до нього з білоруської глибинки товариші привезли молодшого брата Ізраїлю. По приїзді хлопчик за прикладом старшого брата змінив ім’я і став Левом Маневичем.
Завдяки Жаку хлопчик отримав хорошу освіту – спочатку в Цюріху, після навчався в Женеві, відмінно вивчивши три іноземні мови. Разом з братом, який став більшовиком, він ходили на лекції про першої російської революції 1905 року Володимира Леніна в Народний дім Цюріха.
Перші роки після повернення
У квітні 1917 року брати проводили в Росію славнозвісний потяг, який повіз Леніна і групу емігрантів-революціонерів. А через два місяці два молодих спеціаліста – медик і інженер – теж повернулися додому.
У Росії Лева закликали в російську армію. У Першій світовій війні, його участь була зовсім недовгим, почалася революція. В кінці 1917 року зовсім молодої дев’ятнадцятилітньої Лева Юхимовича Маневича призначили головою Робочого міського правління.
У 1918 році він пішов добровольцем у Червону Армію рядовим червоноармійцем в інтернаціональний полк у Баку. Вже тоді проявилися його лідерські якості, незабаром його призначили комісаром бронепоїзда. Потім він служив командиром загону особливого призначення і в розвідувальному управлінні Червоної Армії. Воював Маневич в громадянську війну на Східному фронті і на Кавказі.
Після війни
Після демобілізації Лев Юхимович Маневич почав працювати на Казанської залізниці. Жив він в Самарі, потім в Уфі, там і зустрівся зі своєю майбутньою дружиною Міхіній Надією Дмитрівною.
Молода сім’я переїхала до Москви, перший час вони жили у одного Лева, Якова Старостіна, з яким вони разом воювали в громадянську війну. Жили вони дуже важко, щоб прогодувати маленьку дочьку Таню й молоду дружину, Леву доводилося підробляти по ночах на розвантаження вагонів. А коли у Надії плаття буквально розійшлося від старості, йому довелося в оплату за нову сукню переколоти велику стіс дров.
У цей час Лев навчався у Вищій школі штабної служби комскладу Червоної армії, яку закінчив у 1921 році. Навчання давалося йому добре, він легко засвоював мова матеріал, підходив до кожного досліджуваного питання системно, зі здоровою критикою.
Шлях у розвідку
У 1924 році він закінчив Військову академію РККА, а в 1929 році – курси при Військово-повітряної академії ім. Жуковського. Він хотів стати військовим льотчиком, але незадовго перед закінченням академії отримав направлення у військову розвідку. В характеристиці тих років відомого радянського військового діяча Лева Юхимовича Маневича написано: твердого характеру, дуже енергійний, акуратний і дисциплінований, іноді трохи вщух.
Після закінчення академії Лев був призначений начальником полкової школи в стрілецьку дивізію. Потім працював на різних посадах в розвідувальному управлінні, секретаріаті, управлінні справами в штабі збройних сил країни. В цей же час в біографії Льва Маневича відбулася перша відрядження на розвідувальну роботу в Німеччину, з листопада 1925 по березень 1927 року.
Майже рік у 1927 році він проходив стажування в якості командира стрілецької роти. У 1929 році півроку прослужив льотчиком-спостерігачем в 44 окремому авіаційному загоні в Грузії.
Товариш Етьєн
На початку 30-х років радянський розвідник Лев Юхимович Малевич був спрямований на розвідувальну роботу в Італію, де став інженером Конрадом Кертнером під оперативним псевдонімом Етьєн. До цього він вже попрацював у Німеччині та Австрії.
Маневич був хорошим інженером і підприємцем, і незабаром фірма, якій він за легендою керував, стала приносити дохід. Майже весь дохід від підприємницької діяльності нелегально переправлявся в Радянський Союз.
Останнім часом стали писати, що крім збору розвідувальної інформації, іншою спеціалізацією товариша Етьєна була підготовка та організація ліквідації ворогів радянської влади, в тому числі емігрантів, перебіжчиків. У другій половині 30-х років він виконав ряд важливих завдань за викрадення і вбивства за кордоном. Звичайно, ніхто не зміг би запідозрити в солідному процвітаючому комерсанті радянського ліквідатора.
Бюро “Еврика”
Незабаром після переїзду в Італію заможного, елегантного і товариську власника міжнародного бюро патентів і винаходів “Еврика” стали приймати у вищих світських і військових колах. Конрад Кертнер як заможний бізнесмен завів багато знайомств в ділових колах, в основному в сферах, пов’язаних з військовою промисловістю.
“Еврика” стала представляти за межами Третього рейху інтереси провідних німецьких авіаційних, суднобудівних і машинобудівних компаній. Маневич багато їздив по Європі, збираючи розвідувальну інформацію. Як підприємець, демонструючи свою лояльність фашизму, відвідав Іспанію, де почав перемагати Франка.
Головним досягненням у біографії Лева Юхимовича Маневича було те, що як відмінний авіаційний інженер він отримав доступ до новітніх військових розробок. Німецькі та італійські авіатехніки часто запрошували Кертнера на наради з усунення неполадок в двигунах досвідчених зразків літаків.
Етьєн, використовуючи зв’язки у військових і промислових колах, зміг отримати інформацію про деяких планах німецького вермахту і новітньої техніки – підводних човнах, танках, літаках. Отримана інформація допомогла радянським конструкторським бюро врахувати досягнення німецьких і італійських інженерів у своїх розробках. У зв’язку з успішною розвідувальною діяльністю в 1935 році Маневичу присвоєно звання полковника.
Висновок в Італії
У грудні 1936 року Конрад Кертнер був заарештований на підставі доносу італійської контррозвідкою як австрійський громадянин. У лютому 1937 року його засудили до 15 років в’язниці. Туринський суд констатував, що йому вдалося налагодити зв’язки у найбільших промислових центрах Італії та залучити досвідчених фахівців, які працювали на підприємствах, що забезпечували німецькі та італійські збройні сили.
Навіть перебуваючи в ув’язненні, Лев Юхимович Маневич зміг збирати цінну інформацію. Він дізнався від робочих військових заводів, яких посадили в одну камеру з ним, секрет рецепта крупповской броньової сталі. В Радянському Союзі ще не знали, як варити таку сталь, захищає від снарядів середнього калібру. Етьєн зміг дізнатися і передати в центр через адвокатів технічний опис та креслення нового крейсера, особливості польотів наосліп і нічного бомбардування.
У висновку Маневич захворів на туберкульоз, оплату ліків “з’їв” убогий тюремний бюджет, на харчування грошей не вистачало. Скориставшись державним переворотом, у вересні 1943 року він намагався втекти, але в Італії увійшли німецькі окупаційні війська. Конрада Кертнера як громадянина Австрії передали Німеччині, однак швидко з’ясувалося, що людини з таким ім’ям ніколи в країні не було. Тоді він видав себе за полковника Якова Старостіна, свого старого друга.
Останні роки
Два роки Маневич провів у різних концтаборах на території Австрії, тяжко хворий на сухоти, він став учасником табірного підпілля. Концтабір, в якому він сидів, був звільнений 6 травня 1945 року американськими військами, а 12 травня Маневич помер і був похований як полковник Яків Старостін.
Вищі нагороди в біографії Лева Юхимовича Маневича з’явилися тільки посмертно. 20 лютого 1965 року його нагородили орденом Леніна і медаллю “Золота зірка” Героя Радянського Союзу. У той же рік його прах був перенесений на кладовищі радянських солдатів і встановлена плита з цим іменем – Герой Радянського Союзу полковник Маневич Лев Юхимович.
