Характеристика 3
У головного героя повісті А. В. Купріна «Поєдинок» у творі кілька імен: Юрій, Георгій, Ромочка, Ромашка – кожне з яких відображає ставлення героя до самого себе або ставлення до герою інших персонажів.
Якщо говорити про формування ставлення до самого себе, той шлях, який проходить герой – це рух від «Юрія» на «Георгія». Юрій – домашнє ім’я, так називає себе він, кажучи в третій особі, так називають його товариші, цього імені немає конотації, додаткового потужного звучання, характерності, в цьому імені тільки номінація звичайності, як точка відліку. Брудний містечко, п’яні посиденьки в офіцерському клубі, дивна і вульгарна зв’язок з полкової пані Раїсою Петерсон – все це знаки простого імені Юрій, тобто все, як у всіх офіцерів полку. Але є інше ім’я, Георгій, переможне, чудове, мотивуюче позбутися від інфантильності, звільнитися від обивательського погляду на світ. Називаючи так, Ромашов мріє про светозарном місті, про велике кохання до Шурочке, про торжество справедливості під час наближення полкового огляду. Георгій – Змієборець, цей світлий християнський образ, підспудно існуючий у свідомості Ромашова, тримає його на плаву, дозволяє мріяти й сподіватися на здійснення бажань про любов і славу.
В одному із спогадів Юрія – Георгія мова йде про те, що тонкою ниткою в дитинстві мати утримувала його від вчинення поганих вчинків, так прагнучи вберегти від небезпеки життя за межами натягнутої нитки. Дитинство закінчилося, але страх нового життя залишився, Ромашов як і раніше відчуває натягнуту нитку, яка тримає його, а обірвати її він виявиться не в силах.
Іноді здається, що зовсім трохи і перед нами постане переможець, Георгій: кілька кроків відділяє Ромашова під час огляду від слави; солдата Хлєбнікова він рятує від смерті, вбачаючи в ньому свого брата, розуміє його, як себе; навіть коли йде на поєдинок, це виглядає як вчинок на захист доброго імені прекрасної дами, коханої його Шурочки. Але доля-нитка не відпускає його, і він залишається просто Юрієм: огляд обернеться ганьбою невмілого офіцера, а прекрасна дама, по суті, пожертвує Ромашовым заради власного благополуччя, їй не судилося зрозуміти і побачити в ньому і силу його жертви, і силу його любові до неї, саме для неї він Ромашка і Ромочка, Георгія вона в ньому не зуміє розглянути.
Ромашову не вдасться увійти в сяючий місто, який він собі уявляв, що йому не судилося бути Георгієм-Побідоносцем, але його світлий, хоч і дещо емоційно інфантильний спосіб породжує у свідомості читача співчуття, співпереживання, коли слідом за головним героєм, що рятує від самогубства солдата, хочеться сказати: «Брат мій».
