Сатира Салтикова-Щедріна (гумор в казках, творах, творчості) твір

Творчість російського письменника досить різноманітна, але особливе місце в ньому займають сатиричні твори, в яких автор, щоб обійти цензуру, висловлює власне ставлення до різних негативних суспільних явищ і людських вчинків.

Продовжуючи започатковані Гоголем традиції сатири, автор створив велику кількість творів, в яких піддав критиці і російські реформи ХІХ століття, і державні підвалини країни.

Для гумористичного зображення героїв своїх робіт письменник використав, в першу чергу, членів власної родини. Так, характерні риси рідних братів Салтикова-Щедріна описані в романі «Пани Головльови» (Иудушка Головльов), а образ матері розкритий через зображення деспотичних поміщиць в оповіданнях «Пошехонская старовина», «Пані Падейкова», «Добромисні мовлення».

Окреме місце у творчості письменника займають сатиричні казки, в яких через наділені пародійним змістом образи тварин Салтиков-Щедрін висміює людські пороки. Прийоми, які автор використовує при створенні сатиричних героїв, багатогранні: це алегорія, гротеск, гіпербола, фантастичні мотиви, і, звичайно ж, іносказання.

У казковій історії «Карась-ідеаліст» письменник висміює інтелігенцію того часу і марність її нескінченних суперечок про мораль, які були модні в ті роки.

Розповідаючи казку «Коняга» шляхом використання такого методу сатири, як символізм, відображає біль простого російського людини, який пригнічений століттями.

У повісті-казці «Дикий поміщик» письменник розповідає про класичному російською погоди, досить необразованном і дурному, який все життя мріє позбавитися від мужиків, не розуміючи, що без селян і його життя припинитися.

Знаменита «Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував» розкриває глибокі соціальні проблеми тогочасного суспільства шляхом зображення паразитуючих і непотрібних громадян, головними рисами яких є лінь, дурість, неуцтво.

В історії про премудром пескарі, написаному в типовій для казок манері («жив-був»), письменником розкривається боягузтво і пасивність певних верств суспільства.

Дивіться також:  Твір по картині Борисова-Мусатова Осіння пісня (опис)

Головними персонажами казки «Орел-меценат» є птахи, що символізують соціальні класи тієї епохи. Поміщики представлені у вигляді орлів, а селяни зображені воронами. Крім основних героїв, тут є і інші представники пташиної зграї: дятел, сорока, соловей, алегорично відображають різні типи людей.

Сатиричний талант автора актуальне до цього часу і продовжує захоплювати читачів.