Твір Аналіз поеми Мороз, Червоний ніс Некрасова 5 клас

У поемі «Мороз, Червоний ніс», Некрасов описує селянську життя, з усіма її труднощами і проблемами. Автор показує, як важко жилося селянським родинам, і як сильні були жінки. Для Некрасова проста жінка – селянка уособлювала собою Музу, і в цій поемі, він ще раз вихваляє стійкість жінки.

У першій частині поеми розповідається про передчасної смерті молодого господаря – селянина. Прокл поспішав виконати свою роботу в строк, квапився, а справа була зимою. Селянин застудився в дорозі, повернувся додому, і зліг. Хвороба вже міцно вчепилася в мужика, і Прокл помер. Старики – батьки морально пригнічені, син був їх єдиною опорою, який один волочив вооз господарської потреби. Сиротами залишилися двоє малолітніх дітей, і молода дружина стала вдовою.

Некрасов прославляє російську жінку – матір, їй випала важка доля, на плечі тепер лягла турбота про дітей, і про стареньких. Дарина стійко переживає своє горе, не дає собі розслабитися. Поховали Прокла, повернулися додому, а вдома ні поліна дров, в хаті холодно. Довелося Дарині на цій же коні відправлятися в ліс за дровами. І тільки коли молода жінка опинилася в лісі, вона дала волю своїм почуттям. Дарина плакала, згадувала свого коханого чоловіка, як вони дружно і щасливо жили. Горювала, а сама продовжувала свою роботу, рубала дрова і складала у сани.

У своїй поемі Некрасов показує гордість за простих російських жінок, які готові все витерпіти і пережити. Силу духу і красу жіночої душі, її стійкість і вірність. Дарині ще пощастило, їй не довелося «до смерті рабу коритися», тому що Прокл любив і поважав свою дружину. Дружина для Прокла була не тільки матір’ю його дітей, але і помічницею. І соратницею. Вони разом дружно працювали і жили, і ось тепер у Дарини не стало надійного плеча. В лісі вона гірко плаче, невідомо кому, скаржачись на свою нелегку долю, що випала після смерті чоловіка. Тільки в лісі, де немає нікого, ні старих, ні дітей, вона дала волю жіночої слабкості, і почала ридати. В своїх сльозах вона звертається до померлого чоловіка, розповідає, як їй буде важко жити, піднімати дітей. Тим більше, Дарина чекає третю дитину. Своєю смертю Прокл зв’язав їй руки, самій їй не впоратися з такою сім’єю, і, напевно, тому Дарина не стала чинити опір охоплює їй морозу.

Дивіться також:  Твір по картині Нечитайло Материнство 7 клас (опис)

Некрасов не шкодує, що Дарина замерзла. Адже вона стала щасливою, разом позбувшись від проблем. Вона заснула з усмішкою на губах, з спогадами про щасливі моменти життя з Проколом і дітьми, і не хочеться думати, що буде далі з сім’єю. А поки Дарина варто замерзла в лісі, їй добре, і нехай так все і залишиться.

Аналіз поеми Некрасова Мороз Червоний ніс

Поема Миколи Олександровича Некрасова «Мороз, Червоний ніс» описується життя простого селянства, його важка, багатостраждальна історична доля. Музою для поета є жінка-селянка, яка сильна своїм духом. Саме ці риси оспівуються автором у поемі.

Початок поеми оповідає про передчасної смерті взимку молодого селянина Прокла. Захворів він у дорозі, а вдома постав перед Господом. Старі батьки морально пригнічені, адже син був їх надією і опорою, який містив велике селянське господарство. Помер не тільки Прокл-син, але Прокл-чоловік і Прокл-батько, залишивши сиротами двох синів і залишивши вдовою дружину.

Матері тепер випала важка доля поодинці піднімати дітей і допомагати людям похилого віку. Поховавши чоловіка, вона прийшла в порожній будинок, а там немає дров для печі, ні теплоти в кімнатах. Вибору у Дарини немає – вона взяла коня і, плачучи, пішла в ліс. Там вона віддалася спогадам про світлих днями у шлюбі, але все одно продовжувала рубати дрова.

Автор неймовірно гордий російськими жінками, які здатні вистраждати будь-які труднощі заради виховання дітей. Вони надзвичайно красиві душею, володіють силою духу, стійкість і вірністю. У сімейному житті Дарині пощастило, що чоловік її любив і вона не була рабою у шлюбі, а милою подругою і спорідненою душею.

Подружжя прожило коротку, але гарну спільну життя. Вдова тепер плаче, скаржачись в порожнечу на своє горе. Лише в лісовій глушині вона може дати слабину, пустити дівочі сльози, адже вдома вона повинна залишатися сильною заради людей похилого віку, заради дітей.

Дивіться також:  Аналіз казки Дурень Салтикова-Щедріна твір

У своїй кручине вона скаржиться чоловікові на свою важку ношу. До всього іншого, вона чекає третю дитину і вона розуміє, що не зможе одна витримати всі випробування, тому віддається в руки генералу-морозу. Автор не шкодує про смерть жінки. Дарина засинає з усмішкою на губах, згадуючи про щасливе життя з Проклом і дітьми. Жінка через смерть знаходить свободу, не відчуваючи сорому за свій вчинок. Вона стоїть у лісі, замерзла, але вільна.

5 клас