Продовження дослідження Азії
Вище, в оповіданні про освіту Миколи Северцова, було сказано, що вивчення цієї області стало для нього науковою метою. Зрозуміло, в Середню Азію він ще повернувся.
Його метою стала пустеля Кизилкуми, територіально відноситься відразу до Узбекистану, Туркменії і Казахстану (Казакша). Микола Олексійович Северцов здійснив справжній подвиг, відправившись її досліджувати по неходжених стежках, та ще за літній спеці.
Це сталося в 1874 році. Тоді він очолював відділ Аму-Дарыинской експедиції, що займається естествоведением та історією. Він був не один – з кількома супутниками. Осідлавши верблюдів, вони дійшли до дельти Амудар’ї. Там учений протягом наступних півтора років проводив географічні дослідження.
Йому відразу відкрилися найбагатші перспективи для економічного розвитку цієї області, що була на той момент бездорожно і безводній. Він був упевнений, що майбутнє – за розвитком продуктивності по берегах і за зрошенням.
Вчений приділив чимало уваги аспектам палеографії, геоморфології, питання перетворення природи. А закінчив експедицію вивченням кліматичних змін, що відбулися в Середній Азії за той час. Зробивши висновок, що Аральське море всихає, він разом з експедицією рушив в зворотний шлях.
