Метод Брінелля
Величину твердості за Брінеллем визначають по діаметру відбитка, залишеного сталевим загартованим кулькою на поверхні досліджуваного металу. Одиницею виміру служить кгс/мм2.
Метод запропонував у 1900 році шведський інженер Юхан Август Бринелль. Випробування проводиться наступним чином: спочатку визначається попередня навантаження індентора на зразок, а вже потім – основна. Причому матеріал під цим навантаженням витримують до 30 секунд, після чого вимірюється глибина вдавлювання. Твердість за Брінеллем (позначається як HB) розраховується як відношення прикладеного навантаження до площі поверхні отриманого відбитка.
Деякі значення твердості для різних матеріалів (за Брінеллем):
- Деревина – 2,6-7,0 HB.
- Алюміній – 15 HB.
- Мідь – 35 HB.
- М’яка сталь – 120 HB.
- Скло – 500 HB.
- Інструментальна сталь – 650-700 HB.
