Сер Ісаак Ньютон і всесвітнє тяжіння
Вперше вичерпне визначення сили тяжіння дав наприкінці XVII ст. великий англійський учений Ісаак Ньютон. Він зміг об’єднати існуючі на той час розрізнені знання та емпіричні спостереження (поняття Галілея про інерції тіл і закони Кеплера) та оформити їх у вигляді стрункої теорії, що отримала назву «Небесна механіка».
Згідно Ньютону, всі тіла притягуються одне до одного із силою, яка записується такою формулою
F = G*m1*m2/R2, де
m1 і m2 – маси тіл,
R – відстань між ними,
G=6,674*10-11 Н*м2/кг2 – універсальна гравітаційна постійна.
Сила тяжіння (гравітації) F діє на абсолютно будь-яких відстанях, спрямована до центру мас тіл і швидко убуває із збільшенням дистанції між ними.
Якщо в цю формулу підставити значення для маси та радіуса Землі, то можна отримати назване вище прискорення g.
