А. С. Пушкін на початку своєї повісті «Капітанська дочка» використовував символічний прийом – віщий сон. Цим сном автор задає тон всьому подальшому розповіді, попереджає читача про майбутні трагічні зміни в житті головного героя.
Петру Гриневу сниться сон в екстремальній ситуації, під час бурану і втрати дороги в степу. Поняття «буран» – своєрідний образ, який показує не тільки відчуття героя, який переживає розставання з рідними, але і майбутні історичні події того непростого часу.
Перед сном Гриньов знайомиться з вожатим – Пугачовим, і ця людина стає страшним дійовою особою його сну, він теж має своє особливе символічне значення.
Слід звернути увагу на буденність і реальність подій, що відбуваються уві сні. Це навіть не сон, а бачення, вже дуже ясно і виразно видається все Петруші.
Йому сниться, що він під час бурану повертається в рідне маєток. І знаходить свого батька смертельно хворим, хоче взяти благословення, а замість нього в ліжку лежить веселий чорнобородий чоловік – вожатий. Мати називає його посадженим батьком і просить поцілувати сина у нього ручку. Петруша обурений, йому не потрібно такого благословення. Тоді мужик встає, витягає сокиру, і починається криваве побоїще. Але Петрушу вожатий не чіпає, навпаки, він лагідно його просить: «Не бойсь, підійди під моє благословення…»
Якщо осмислити сновидіння, то можна побачити передбачення майбутнього козацького бунту, а також розвиток взаємовідносин між Петром Гриневым і ватажком бунтарів Пугачовим.
Але спочатку ми не надаємо великого значення цьому сну, як і зустрічі Петра Гриньова з вожатим. Однак у міру розвитку сюжетної лінії з’являються припущення, що мужик схожий на Омеляна Пугачова, а кривава розправа уві сні – кара захисників Білогірської фортеці.
Зі сну ясно, що Гриньов буде протистояти кривавої розправи. Та насправді він не встане на бік заколотників, не стане цілувати руку самозванцю. Але ось поріднитися з Пугачовим йому доведеться. Якщо рідний батько Петра не дав згоди на його шлюб з Машею Миронової, то розбійник і злодій стає символічним посадженим батьком і влаштовує щастя Петра Гриньова. Пугачов був так само лагідний до Гриневу, як мужик – вожатий уві сні.
Сон Петра Гриньова – пророцтво, тому він повинен був здійснитися. На самого героя сон справляє незабутнє враження. Він запам’ятає його назавжди. До кінця днів своїх Гриньов буде вважати, що всі події його життя пов’язані з цим баченням.
