В даному романі автор відкрито і без прикрас показує обидві сторони дворянства. Всі старої закалки представники вищого світу, витримані, благородні, мають гострий допитливий розум. Для них немає яскравих емоцій і вульгарності, якщо аристократ і відчувають презирство або здивування, він цього не показує, розмови ведуться на високо духовні тематики.
Помісне дворянство це частина людей, які належать до дворянського роду, але не мають належної освіти, їх манери не випромінюють вишуканості. Всі вчинки лицемірні, спрямовані на задоволення своїх ницих потреб. Навчання такі вершки суспільства найчастіше отримують вдома.
Відповідно, всі науки вивчені поверхнево, потрібних знань не отримано, тому і розмови у таких дворян порожні, манірно із зайвою высокомерностью, яку вони виправдовують своїм ставленням до знаті.
В даному творі помісне дворянство виражено в сім’ї Ларіних і їх сусідів, Онєгін не ходив до них у гості, щоб постійно не чути, розповідей про селян, про те, як засолити гриби чи правильно годувати свиней.
Мати Тетяни була зі знатної родини, коли вона вийшла заміж і приїхала жити в село, спочатку довго чинила опір обставинам, носила красиві наряди, говорила французькою мовою. Але незабаром це життя її зламала, вона звикла до суспільства селян, стала управляти господарством.
Приклад того що Тетяна теж зблизилася з селянами, вона може вмитися снігом, дружить зі своєю нянею, уклад життя приносить свої корективи навіть у самі вишукані і високо духовні натури. Онєгін, щоб вийти на обід переодягається, приводить себе у порядок, Ларини ж можуть сідати за стіл в халатах, хустці і повсякденному одязі.
Багато звички помісного дворянства, це пережитки минулого, але з іншого боку, це збереження традицій наших предків. Сам Онєгін представник столичної аристократії, утворений, культурен, але весь свій час проводить не на балах ресторанах. Багато часу проводить у своєму кабінеті, де доглядає за собою, читає книги. Ось тому, це одноманітність його ввело в депресію, йому все набридло.
Сам він дуже розумний, розум всебічно розвинений, погляди на життя у нього прогресивні, він розуміє і сприймає все прекрасне в цьому світі. А весь інший коло аристократів, порожній, лицемірний, егоїстичний. Їх видима зайнятість і діяльність, насправді нічого не виробляє і не приносить ніякої користі. Тільки нескінченна трата часу, величезних сум грошей на бали і розваги.
Онєгін не знаходить собі місця в столичних аристократичних колах, їй там нудно і не цікаво. У той же час Тетяна у своєму маєтку в колі то селян, присутніх в черговий день повечеряти у сусідів і поговорити про те, як пройшов день.
Щоб піти від цього не приносить задоволення суспільства, Онєгін приїхав в село, Тетяна стала читати романи. Тетяна розвинена духовно, вона любить природу, вихована, розумна, тонка особистість. Незабаром ця героїня стане справжньою світською дамою з необхідним рівнем освіти. При цьому вона проста і щира, ці кращі риси російського характеру, автор дав нашій героїні.
На прикладі двох частин аристократії автор показує читачеві, яким насправді є вища суспільство. В основному це лицемірство, манірність, вміння підколювати і насміхатися над іншими, постійні інтриги, розваги та бали.
Просто ж живуть в глибинці дворяни невиховані, мають звички селян, але зберегли звичаї предків. У підсумку в кожному з даних товариств є щось позитивне і негативне, це дві невіддільні частини суспільства.
Твір Столичне і помісне дворянство
Однією з головних сюжетних лінією роману є опис російського дворянства. У творі «Євгеній Онєгін» у всіх подробицях описується побут і звичаї суспільства. Читаючи ти ніби опиняєшся в тому часі. Світську і сільське життя А. С. Пушкін описував на власному досвіді. Ставлення автора неоднозначно до різних верств суспільства, він висміює світське суспільство, і з симпатією пише про помісному дворянстві
Столичне дворянство виражається в розпорядку дня Онєгіна – ранок починається після полудня, невелика прогулянка до ресторану, після обіду похід в театр, а в ніч головне торжество бал. А коли вранці прокидається робочий Петербург, дворяни виїжджають з балу. Столичне дворянство можна описати, як метушливий, порожня, а основною їх рисою є нудьга. В їх житті є тільки бали, плітки, кожен боїться думки оточуючих. Вони всі женуться за модою, щоб наряд був краще, ніж в іншого. Люди з вищого суспільства егоїстичні і байдужі, вони штучні, на людях все мило посміхаються, а за спиною зло пліткують. Знання і почуття поверхневі, в такому суспільстві ніколи не змогла б вирости така, як Тетяна Ларіна. У цьому суспільстві життя наповнена постійними балами, картковими іграми, інтригами. Йдуть роки, люди старіють, а життя їх не змінюється
Провінційне дворянство це данина старовини, тут править патріархат та сімейні цінності. У селі життя повільна, все йде своєю чергою, нічого значно не змінюється. Люди неосвічені і не дуже розумні, основні теми для розмов це сінокіс та псарні, якщо й трапляється щось неординарне, це будуть обговорювати дуже довго. Плітки тут ходять наче домашні, так як всі вони як велика сім’я і кожен знає один про одного все. Розваг в селі не багато це похід на полювання або в гості, головним торжеством вважається бал, на якому ще збереглися старовинні традиції. Пушкін через прізвища виразно зображує характери поміщиків (Скотинины, Буянов, Півників)
Провінційне дворянство це карикатура на столичне. Щоб показати своє виховання у вищому суспільстві, достатньо було чудово знати французьку мову, вміти танцювати і володіти манерами світської людини. Саме в столичному суспільстві люди стають лицемірами, приховують свої почуття. Пушкін описуючи різні шари суспільства віддає свою перевагу поміщикам які живуть у селі, які ще зберегли народні традиції та життєві принципи.
