Характеристика формалізованих методів
Формалізовані (фактографічні) види прогнозування базуються на фактичній та доступної інформації об’єкта прогнозування та його минулого розвитку. Вони використовуються у випадках, коли інформація про об’єкт прогнозування в основному має кількісний характер, а вплив різних факторів може бути пояснено математичними формулами.
Перевагою цієї групи методів є об’єктивність прогнозу, розширення можливості розгляду різних опцій. Проте в методології формалізації багато аспектів залишаються за межами аналізу. Таким чином, чим більше ступінь формалізації, тим бідніше модель.
До недавнього часу статистичний метод був основним методом у практиці прогнозування. Це викликано головним чином тим фактом, що статистичні методи покладаються на аналіз техніки, розробки і практики застосування, які мають досить довгу історію.
Процес, заснований на статистичних види планування і прогнозування, ділиться на дві стадії. По-перше, узагальнення даних, зібраних для певного періоду часу, а також створення моделі процесу на основі цього узагальнення. Модель описується як аналітичні вирази тенденції розвитку (тренд екстраполяції) або як функціональна залежність від одного або більшого числа факторів аргументу (рівняння регресії). Будь-який вид моделі прогнозування повинен включати вибір форми рівняння, що описує динаміку явища, взаємозв’язок та оцінку його параметрів, використовуючи конкретний метод.
Другий етап – це сам прогноз. На даному етапі, заснованому на різних закономірностях, визначається очікуване значення проектованого зображення, розміру або характеристики.
Звичайно, отримані результати не можуть розглядатися як остаточний висновок. Під час їх оцінки й використання факторів, умов і обмежень слід враховувати всі фактори, які не були задіяні в специфікації та побудова моделі. Їх коригування повинна проводитися у відповідності з очікуваною зміною обставин їх формування.
