Методика оцінки
Відпрацювання конструкції на технологічність проводиться в наступному порядку:
- аналіз вихідних даних, вивчення креслень, ескізів, технічних умов та іншої документації, пов’язаної з проектуванням, виготовленням, експлуатацією або ремонтом вироби;
- попередня якісна оцінка;
- визначення переліку показників технологічності;
- розрахунок кількісних параметрів;
- аналіз отриманої інформації;
- розробка рекомендацій або плану конструкторсько-технологічних заходів для поліпшення технологічності.
Номенклатура оцінюваних показників повинна бути мінімальною для зниження трудомісткості підготовки виробництва, але достатньою для оцінки й удосконалення виробу.
Типові задачі
До характерних рішень, що приймаються при оцінці технологічності конструкцій, відносять:
- виключення зі складу якихось деталей чи вузлів;
- заміну монолітної деталі на складання (або навпаки) з метою спрощення геометрії і технології виготовлення;
- типізацію елементів, розроблення групових креслень;
- заміну оригінальних деталей на стандартизовані, геометрія і регламент виготовлення яких обумовлені в державних стандартах;
- зниження вимог до точності та шорсткості поверхні, що дозволяє скоротити і спростити обробку;
- заміну заготовки, пропонованої конструктором, на більш раціональну;
- підбір матеріалу з наявного сортаменту;
- використання спільного розкрою декількох типів деталей для скорочення матеріаломісткості;
- перевірку наявності поверхонь, що забезпечують вихід різального інструменту при обробці, та інші.
