Деіндустріалізація
Інформаційне суспільство породило інший соціально-економічний процес: деіндустріалізацію. У розвинених країнах частка залучених у промисловість працівників знижується. Разом з цим знижується і вплив безпосереднього виробництва на економіку держави. За статистикою, з 1970 року по 2015-й частка промисловості у США і Західній Європі у внутрішньому валовому продукті знизилася з 40 до 28 %. Частину виробництва була перенесена в інші регіони планети. Цей процес породив різке зростання розвитку в країнах, прискорив темпи переходу від аграрного (традиційного) та індустріального типів суспільства до постіндустріального.
Ризики
Інтенсивний шлях розвитку і формування економіки на основі наукових знань таїть в собі різні ризики. Різко зріс міграційний процес. При цьому деякі відстають у розвитку країни починають відчувати брак кваліфікованих кадрів, які переїжджають у регіони з інформаційним типом економіки. Ефект провокує розвиток кризових явищ, характерних переважно для індустріальної суспільної формації.
Занепокоєння експертів викликає і перекіс демографії. Три етапи розвитку суспільства (традиційне, індустріальне і постіндустріальне) мають різні ставлення до сім’ї і народжуваності. Для аграрної формації багатодітна сім’я — базис виживання. Приблизно така ж думка існує і в індустріальному суспільстві. Перехід до нової формації ознаменувався різким зниженням народжуваності і старінням населення. Тому країни з інформаційною економікою активно залучають кваліфіковану, освічену молодь з інших регіонів планети, збільшуючи тим самим розрив у розвитку.
Занепокоєння експертів викликає і спад темпів зростання постіндустріального суспільства. Традиційного (аграрного) та індустріальному ще є куди розвиватися, нарощувати виробництво і змінювати формат економіки. Інформаційна формація — вінець процесу еволюції. Нові технології розробляються постійно, але проривні рішення (наприклад, перехід на атомну енергетику, освоєння космосу) виникають усе рідше і рідше. Тому соціологи пророкують збільшення кризових явищ.
