Твір 3
Твори Андрія Платонова – це маленьке життя. Кожен розповідь окремо розповідає про чиюсь долю. Платонов – письменник післявоєнного часу.
Оповідання «Повернення» оповідає про те, як простий російський солдат після війни їде додому. Спочатку твір мав назву «Сім’я Іванових», але згодом Платонов перейменував його. Зробив він це з-за того, що в оповіданні йдеться не тільки про життя і долю сім’ї Іванових, тут трохи інший підтекст. Тема твору – повернення додому гвардії капітана Олексія Іванова. Назви У розповіді подвійний сенс. Це повернення людини до рідної домівки не тільки фізичне, але й духовне: минулої, вже забуту фронтовими буднями життя. Головна думка та ідея розповіді – показати читачеві, як війна перекручує і ламає не лише долі, а й душі людей.
Сюжет твору досить простий. На вокзалі головний герой оповідання Олексій Іванов зустрічає Машу. Дівчина теж повертається додому. Вона, як і Олексій, не поспішає їхати в рідну сторону. Обидва розуміють, що вони за цей довгий час відсутності стали чужими в рідному домі, тому бояться повертатися. Олексій виходить разом з Машею в її рідному місті, незважаючи на те, що вдома його чекає сім’я. Іванов проводить зі своєю новою знайомою два дні, після цього повертається додому.
Домашні ж чекають Олексія і виходять щодня зустрічати поїзд. Коли Іванов, нарешті, повертається додому, він розуміє, що сім’я звикла жити без нього. Йому все тут якесь далеке і ніби нерідне. Син, якому все ще тільки йде дванадцятий рік, став маленьким дорослим чоловіком. П’ятирічна донька виконує важку домашню роботу. Дружина червоніє перед ним, як при першій зустрічі. Згодом виявляється, що їх будинок відвідує Семен Овсійович, у якого загинула вся родина. Ще дружина Люба змінила Олексію з інструктором райкому профспілки. І тільки син Петя, подслушавший нічний розмова батька й матері, розуміє вчинок жінки. Незважаючи на вмовляння дружини і сина, Іванов вирішує піти з сім’ї. Він засуджує дружину, але сам про свою зраду не розповідає.
Образ головного героя звичайний і неабиякий, яких більшість, особливо в повоєнний час. Платонов засуджує Олексія в тому, що він думає тільки про себе. У сварці Іванов звинувачує всіх, але ні в якому разі не себе. Він пояснює свою зраду тим, що йому було нудно. Ні про жінку, ні про Машу, ні навіть про власних дітей Олексій не замислюється. Петя виявляється поміркованішими своїх батьків. Він хоче їх примирити. Хлопчик все вже розуміє по-дорослому.
Мова розповіді простий і одночасно особливий, як і вся творчість Платонова. Через діалектизми, які вживає у своїй промові Петя і Настя, ми чуємо і бачимо, що маленькі діти з-за негараздів стали занадто дорослими.
Деталь також відіграє велику роль у творі. Валянки, калоші Петі, скло гасової лампи – все говорить про душевне переживання героїв.
Лише тільки запах рідного дому і пирогів змушують згадати Олексія про минуле мирному і затишному сімейному щастя Волосся Маші ж пахнуть по-іншому, ніж-то нерідною. Тобто, запахи теж мають важливе значення в розвитку сюжету.
В кінці розповіді діти повертають батька додому. Вони допомагають йому прозріти душевно, зрозуміти, що дійсно цінно.
Сім’я – це найважливіше і найдорожче у житті. Платонов, як людина, що розуміє справжні життєві цінності, через дітей дає своєму героєві переосмислити все і встати на правильний шлях.
