Образ двірника в оповіданні А. В. Купріна «Білий пудель» можна віднести до другорядних героїв. Крім цього, він є негативним персонажем. Однак виконує настільки важливу роль, будучи людиною підневільним, здійснюючи за наказом підлий крок, що без нього неможливо уявити сюжет твору.
Зовнішній вид двірника кидається в очі. Цей чоловік відрізнявся великим зростанням. На обличчі не було й натяку на посмішку, лише непривітне вираз говорило про його недобрий характер. Двірник перебував у власників дачі на хорошому рахунку. Про це свідчив його доглянутий вигляд. Одяг складався з сорочки рожевого кольору. На протязі всього твору загальна його характеристика пов’язана з такими поняттями, як агресія, незадоволеність, підпорядкування. Навіть до веселої бродячої групі артистів на території дачі (Мартину, Сергію, Арто) він наближався з «зловісним виглядом».
Знаючи характер свого підлеглого, господар дачі «Дружба» неспроста відправив на завдання саме свого двірника. Його похмурий, загрозливий, на їхню думку, вид міг допомогти викупити пуделя Арто у товаришів. Він прогнав з двору артистів, грубо висловлюючись при цьому. Так, двірник став каналом, через який багата родина намагалася здійснити бажання малолітньої розпещеного сина – купити собаку.
Двірник – впевнена в собі людина. Він так само, як і господар живе за принципом – все продається, все купується. З такою пропозицією він застав артистів, що граються на узбережжі моря, знову наполягаючи на продаж пуделя Арто для хлопчика. Обуренню не було меж, коли дід відмовився віддавати тварину. Але двірник хитрістю заманив собаку, не рахуючись ні з думкою його господаря, ні з моральними принципами, з яких складаються поняття дружба, щирість, довіра і відданість.
«Велика темна постать» – саме така характеристика має двірника до кінця твору. Незважаючи на його вік, двірник не поступався Сергію, намагаючись до останнього наздоганяти хлопчика з собакою. Після невдалої погоні слідом втікаючим посипалася «люта лайка».
Дивлячись на нього у оточуючих виникало почуття ворожості, страху, так як двірник був людиною нещадним, мав неабияку фізичну силу. Тому Він мав всі підстави боятися за життя тваринного і за свою безпеку.
