Андрій Гаранжа є другорядним персонажем Михайла Олександровича Шолохова «Тихий дон». Гаранжа – це простий солдат, яких у ті часи було багато. Родом з Чернігівської губернії.
Автор зумів дуже точно описати зовнішність свого персонажа – нам він здавався суворим, вусатим чоловіком з єдиним уцілілим оком. Один тільки погляд на Гаранжу говорить нам про те, що перед нами стоїть бувалий чоловік, який багато чого в житті побачив і нічого в цій самій життя не боїться. Будучи справжнім комуністом і більшовиком, Андрій виступає за встановлення влади робітників і повалення царя з престолу, про що нам свідчать такі його слова: «Владу треба як брудні штани, скынуть. Треба з панів овчину дерти, треба їм губи рвати, бо гарно вони народ помордувалы.».
Гаранжа є ветераном Першої світової війни, в якій служив на посаді кулеметника. Також уважний читач згодом дізнається, що в мирний час цей персонаж працював простим ковалем.
З головним героєм твору, Григорієм Мелиховым, Гаранжа знайомиться у військовому госпіталі, куди потрапляє через поранення, внаслідок чого позбавляється очі і отримує інвалідність. За його ж словами злощасне поранення він отримав десь під Вербергом на німецькому фронті.
За час лікування Гаранжа і Меліков встигають міцно здружитися, і, перебуваючи в одній палаті, ведуть довгі розмови. Тут-то і стає зрозуміло, з ким довелося зіткнутися головному герою. Гаранжа виявляється людиною жовчним, вкрай уїдливим і сильно всім незадоволеним. На його гострий язик потрапляло все – і цар, і війна, і медсестри, і лікарняна їжа.
Однак саме завдяки Гаранже Григорій Меліхов докорінно змінює свої погляди на царя, держава і обов’язок перед батьківщиною. Його сусід по палаті раз за разом викривав діючу владу, розкривав справжні причини війни, по крапельці руйнуючи досі непорушну віру Меліхова. Зрештою, Гаранже вдається, що називається, відкрити очі своєму другові на дійсну правду. Григорій, за його ж словами, ніби прозрів від багаторічної сліпоти. Він став зрячим і злим на весь світ.
Образ Гаранжі
Гаранжа один з другорядних героїв оповідання Шолохова під назвою «Тихий Дон».
Автор розповідає нам, що повне ім’я героя Андрій Гаранжа, але оточуючі люди звикли називати його просто за прізвища. Ми дізнаємося, що він служить звичайним солдатом, а сам родом з Чернігівської губернії, розташованої на території слободи Гороховки.
Також ми дізнаємося, що у героя не було одного ока, який він, мабуть, втратив під час бою, незважаючи на це, він мав досить суворим і непохитним виглядом, при цьому він часто покусывал кінчики вусів, які розташовувалися над досить приємними лініями губ, які розпливалися, коли чоловік посміхався, але відбувалося це досить рідко.
З оповіді читач дізнається, що він притримує поглядів комуністів і переживає за більшовиків. Він активно бореться за революцію і зміна державного ладу, свято вірить в те, що рано чи пізно влада перейде робочого класу. Чоловік упевнений, що одного разу його ідеологія стане центральною, тому він докладає зусилля в боротьбі за власну думку і його поширення серед широких мас населення.
Незважаючи на те, що за освітою чоловік коваль, під час Першої світової війни, він іде на фронт як кулеметник. Саме там він отримає бойове поранення і залишиться з одним оком. Після отриманого поранення чоловік потрапляє в госпіталь, де і знайомитися з головним героєм оповіді Григорієм.
Протягом довгого часу вони лежать в одній палаті, на сусідніх ліжках й спілкуються на різні теми. Це зближує чоловіків, вони знаходять багато спільного, але в теж час здатні сперечатися і обговорювати різні питання.
Гаранжа має досить гострим розумом, але при цьому часто проявляється злість і ненависть до навколишнього світу. Він часто висловлює своє обурення ставлення до правлячого царя. Він звик гостро висловлюватися, не контролює свій сарказм і звик висловлювати власне ставлення до навколишнього світу таким, яке воно є насправді.
Таке ставлення і постійні розмови змінюють ставлення Григорія до існуючої влади, почуття боргу, відповідальності та іншим необхідним людині почуттів і понять.
Після такого тривалого спілкування та спільного життя в госпіталі, де тільки й розмовляти, як іншого розваги не доступно, Григорій вважає, що йому нарешті відкрили очі на існуючу істину, тепер він відчуває себе зрілим і відбувся чоловіком, але навколишня обстановка викликає у нього тільки злість і бажання повалити існуючий режим.
