Дія повісті розгортається за кордоном в Німеччині. Оповідання ведеться від імені головного героя Н.Н. В перших же рядках ми дізнаємося з його вуст, що був він молодий, веселий і здоровий, ні в чому не потребував і подорожував без всякої мети. У невеликому німецькому містечку Н.Н. шукав усамітнення, так як тільки що був відкинутий молодою вдовою. У цей момент Н.Н. і знайомиться з Гагиными, братом і сестрою.
Існує думка, що прототипом образу Асі є позашлюбна донька Тургенєва Поліна. Ася так само була незаконнонародженою дитиною, виховувалася спочатку матір’ю, а потім у пансіоні, де отримала непогану освіту. Її образ думок і переживання були зрозумілі автору, їх він прагнув передати, описуючи неоднозначну поведінку Асі.
Двоїсте становище позашлюбної дитини наклало свій відбиток на характер дівчини. Вона – натура обдарована, самостійна і незалежна. Разом з тим дуже чуйна і вразлива. Це ще дуже молода дівчина, майже дитина. Зараз, коли відбувається становлення її особистості, вона приміряє на себе різні образи, різну манеру поведінки. Але в ній немає награності, всі вчинки Асі безпосередні, щирі та емоційні. Познайомившись з братом і сестрою, пан Н.Н. відчуває особливу прихильність до Гагину, вони стають добрими приятелями. А ось поведінкою Асі молодий чоловік здивований, заінтригований і збитий з пантелику.
Насправді причина такої дивної поведінки дівчини полягає ще й у тому, що її охопило зовсім нове відчуття – вона закохана. І, вперше опинившись у владі такого сильного почуття, Ася перебуває в сум’ятті – вона не знає як себе вести. З дитинства дівчина звикла перебувати в своєму особливому внутрішньому світі, куди пускає далеко не кожного. Вона багато читає і розмірковує.
Свої думки і переживання Ася висловлює прямо і без лукавства. Нове почуття повалило героїню в сум’яття. Загальноприйняті норми поведінки не дозволяють дівчині говорити про свої переживання, але вони настільки сильні, що Асю охоплює жар і лихоманка. Юнак теж знаходиться під впливом почуттів, він симпатизує дівчині. Читачеві здається, що герої ось-ось відкриються один одному і, нарешті, будуть щасливі. Ася, подібно пушкінської Тетяні, перша зізнається в любові. А що ж герой її мрій? Любов Асі його і радує і бентежить, а необхідність прийняти рішення викликає досаду. Стає ясно, що дівчина помиляється, наділяючи свого коханого найкращими людськими якостями, він безвладний і нерішучий.
Розв’язка настає, коли Ася, більше не в силах терпіти невідомість, призначає Н.Н. побачення, нехтуючи усіма умовностями. Йдучи на побачення, герой сповнений благих намірів, але у вирішальний момент, замість того, щоб сказати дівчині про свою любов, накидається на неї із звинуваченнями. Злякавшись рішучих дій і відповідальності за свої вчинки, він втрачає своє щастя безповоротно. Читаючи повість, ми бачимо, що найчастіше герой відчуває розпач. Спочатку він нарікає на незвичайну поведінку Асі, потім на те, що вона відкрито зізнається у своїх почуттях, а потім вже й на себе. Він усвідомив свою любов, тільки втративши її назавжди.
