Здрастуй, шановний захисник Вітчизни! Я не знаю, скільки тобі років. Якщо ти мене старше – будь мені старшим братом, якщо набагато старше – будь мені дядьком, якщо ти дівчина – чи сестрою чи тіткою. Я пишаюся тобою, от я б так не зміг. Залишити сім’ю, рідних, і відправитися на війну, а ось ти зміг.
Війна – це завжди страшно, в якому б столітті вона не проходила. Люди весь час удосконалюють зброю для вбивства. І навіщо воювати? Невже не можна домовитися один з одним мирним шляхом.
Найголовніше – 9 травня 1945 року ми переможемо фашистів. Водрузим прапор над Рейхстагом. Так, так тобі зараз у це важко повірити, але так буде. Народ буде радіти, а небо над Москвою буде розфарбоване бризками святкового салюту. А потім на Красній площі відбудеться парад переможців. Війни будуть кидати до підніжжя мавзолею Леніна прапори фашистських дивізій. І настане довгоочікуваний мир.
Гітлера зловити так і не вдасться. Ця сволота, заздалегідь припускаючи, що зроблять з ним росіяни (кожен по собі судить) отруїть свою коханку. А потім себе, і накаже спалити тіло. Його прикладу послідує і Геббельс. Він не пожаліє навіть своїх маленьких дітей. Потім фашистських генералів будуть судити показовим судом. Вони отримають по заслугах.
Люди будуть писати про війну вірші і прозу, величезні романи і короткі розповіді. Щоб наступні покоління пам’ятали і не забували. Про війну будуть знімати кіно. Так люди дізнаються і про подвиг захисників Брестської фортеці. І про 700 днів з життя блокадного Ленінграда. І як обороняли Севастополь, Керч, Одесу. Як зійшлося море танків з обох сторін на полі під селом Прохорівка. Де і в 21 столітті будуть знаходити снаряди, що не розірвалися, та останки танків і людей.
А Валентин Пікуль напише про північні конвої, коли союзники Росії – Англія і Америка, намагалися пробитися в Росію. І везли зерно і танки, літаки. А Борис Васильєв напише про подвиг п’яти молодих дівчат, які загинули десь у Карелії. За цим романом поставлять фільм « А зорі тут тихі…»
Напишуть і про блокаду Ленінграда, і про битви за Сталінград і Москви. Юліан Семенов напише про нашого розвідника, який наближав нашу спільну перемогу, перебуваючи глибоко в тилу ворога в його лігві – ставці Гітлера. Так, це все так і буде, повір мені.
Ти уявляєш собі, що через сімдесят п’ять років з тієї страшної війни люди у всіх містах і селищах 9 травня будуть виходити на вулиці з портретами своїх рідних і близьких, які воювали на тій війні. Ця людська ріка буде текти так довго, кілька годин. Навіть діти будуть йти в одній колоні з дорослими. В одному строю будуть йти живі і мертві.
Це рух отримає назву «Безсмертний полк». Він пройде не тільки по території Росії, але і по території інших країн, далеких від Росії, Америці, Аргентині, Бразилії, Австралії, у далекій Африці. Так вже виходить, що російські люди роз’їдуться по всьому світу. Але вони завжди будуть пам’ятати своїх захисників поіменно.
Друг, не переживай, російський народ тебе ніколи не забуде.
