Головними дійовими особами оповідання «Комора сонця» є дві сироти брат і сестра Настя і Митраша. Обидва втратили батьків: спочатку хвороба забрала у них мати, а батько не повернувся з лісу з полювання. На плечах дітей виявилося велике господарство: будинок, худобу. Обох батьки навчили займатися господарством. Настю мати навчила вести господарство, доглядати за худобою, готувати та інше. Митраше батько дав уроки полювання, риболовлі і столярній справі.
Обидві дитини працьовиті, працюють від світанку до заходу, не скаржачись, знаходячи опору і, черпаючи сили, один в одному. Діти відрізнялися не тільки характерами, але і рисами обличчя. Настя, оскільки була старше, спокійнішими і розважливими, Митраша ж навпаки, більше хоче «повчати» сестру, як колись батько повчав мати. Сестра мудро «керувала» цим бажанням «помучивши норовливого брата, оглаживала його по потилиці». Трохи тонка рука сестри торкалася до потилиці Митришки, «батьківський запал покидав хазяїна». Брат і сестра не стали скаржитися на долю, а всього лише пішли далі назустріч дорослішання.
За Настею в селі закріпилося прізвисько Золота Курочка. Золотисті, ні темні, ні світлі, волосся, доповнювали веснянки, розкидані по всьому личку, часті, великі, немов золоті монетки, і дуже багато їх було, і вони прагнули розметав по всьому обличчю. Лише носик залишався незайманим веснянками, був чистеньким і задертим догори. Зовні Митраша був схожий з Настею лише веснянками і дивиться вгору носом без веснянок. Він був міцним невисоким хлопчиком, з широким потилицею, дуже щільний, лобастый. Хлопчик ріс норовистим і сильним, не боялись труднощів самостійного життя.
Випадок на Блудного болоті розкрив риси характеру дітей. Вони грунтовно підготувалися до вилазки за ягодами, що показує їх відповідальність і зрілість. При виборі шляху Митраша виявив норовливість і небажання поступатися іншому, з-за чого і потрапив в біду. Незважаючи на це, хлопчик дуже хоробрий, адже не кожен, застрягши в болоті, зможе знайти спосіб вибратися. Хитрістю він приманил до собі Травичку, чим і врятував собі життя.
З несподіваного боку розкривається характер Насті, яка, забувши про брата, про все, стала з жадібність збирати журавлину. Але, незважаючи на це, прокинувшись від забуття, перша її думка була про брата, що дає нам можливість побачити силу її прихильності до молодшого брата. Звернемо увагу, що Настя вінілу себе за випадок на болоті, з-за чого після віддала ягоди сиротам, відкуповуючись від своєї вини, а також показує, що Настя живе спочатку для інших, потім для себе, виявляючи співчуття і доброту до таких же потребують підтримки дітям, хоча, можливо, обидві дитини потребують підтримки не менше за інших.
Митрашка, після події, став прислухатися до порад сестри. Незабаром хлопчик навчиться бути розважливими і стриманіше завдяки тому, що трапилось . Зазначимо, що він не запишався своїм вчинком – вбивством вовка, грози лісу, можливо, Митраша не віддає собі звіт, що він, десятирічний хлопчик, зміг убезпечити своє село.
Детальніша порівняльна характеристика Настя і Митраша
Митраша і Настя є основними героями оповідання М. Пришвіна Комора сонця. Вони брат і сестра. Батьки Митраши і Насті померли, коли вони були зовсім юними. І діткам рано довелося ставати дорослими. У них зовсім не було часу на іграшки.
Настю Пришвін описує як «золоту курочку». Дівчинка дуже добра і гарна. Вона звалила на свої плечі всю господарську роботу. З самого раннього ранку вона Настя вставала, готувала їжу для свого брата, доглядала за худобою. А їй було всього 12 років. Настуся є мудрою дівчиною, незважаючи на свій вік. Вона ніколи не сперечається з братом і завжди привітна з ним. Дівчина є розсудливою і обережною. Їй вдається втихомирювати свого непокірного брата. Вона, як справжня жіноча природа, є чистою і глибокою. З нього в майбутньому вийде вірний друг і дружина.
Митраша був молодшим братом Насті. Цей хлопчисько зовні нагадував маленького чоловічка. Маленький ростом, досить кремезний і повний – таким його представляє Пришвін М. читачеві. Митраша, так само як Настя є сонячним людина. Все його обличчя вкрите ластовинням. Кремезному мужичку чарівність надавав маленький кирпатий носик. Митраша є яскравим втіленням чоловічого початку в людині. Він був справжнім захисником і помічником для сестри. Митраша вмів робити різні дерев’яні вироби, наповнюючи будинок красивими виробами.
Митраша ввібрав поведінка батька у себе. Наче батько, хлопчик вчив і давав настанови Настусі. Йому подобалося, що сестра слухається його, і покірно посміхається.
Він був справжнім сином мисливця: туго затягнуті онучі, батьківська куртка і невід’ємний атрибут – рушницю. З ним хлопчик практично не розлучився. Навіть в ліс по ягоди він ходив разом з ним.
Брат і сестра практично не сварилися. Але впертість Митраши одного разу викликало конфлікт з Настею. Діти вирушили в ліс за ягодами. Настя йшла добре знаною дорогою, а Митраша вирішив проявити свою сміливість і подався хащами. Хоча сестра казала йому не ходити тією дорогою. У підсумку Митраша не тільки не набрав ягід, але і попав у трясовину, і мало не був з’їдений вовком. Завдяки розважливості сестри конфлікт був вичерпаний.
Пришвін М. дуже ніжно ставиться до своїм головним персонажам. Він любить їх, як своїх рідних. В образах Насті і Митраши автор вимальовує жіночі і чоловічі початку. В їх образах відображені ті риси, які повинні бути притаманне будь-якій людині.
Варіант 3
Герої Митраша і Настя брат і сестра. Це досить сильні і морально стійкі люди адже у них вистачило сил жити далі після сумних подій в їх житті. Вони стали сиротами втративши матір, яка хворіла і померла. Батько воював, але, на жаль, з війни його не дочекалися.
Герої були ще дітьми. Насті було 12 років, а Митраше 10. Але втрата батьків в такому віці не ломила їх, а навпаки підготувала до дорослого життя. Діти були дуже працьовитими і працювали практично щодня до пізньої години. Ще за життя батько навчив сина обробляти дерево і робити з нього посуд. Цей навик не був забутий і згодився хлопчикові. Всі місцеві жителі зверталися до Митраше за посудом, і він охоче виготовляв її для них. Настя в свою чергу повністю була схожа на матір. Дівчинка займалася господарством, а також годувала свого брата.
Зовні хлопці не були схожі на брата і сестру. Настя була гарною дівчинкою, стрункою, розумною, поступливою. Митраша також був розумний і працелюбний, але статурою був не схожий на сестру. Він був кремезний хлопчина з широким потилицею. Обличчя дітей мали багато веснянок, мабуть, єдина спільна риса.
Також діти мали зовсім різний характер. Настя мала дуже добрий, але дисциплінований характер. Їй це дозволяло з легкістю управляти своїм братом. Коли Митраша нервував або злився, Настя могла просто погладити його і злість відступала, Митраша більше не сперечався, а навпаки послухався.
Митраша не дивлячись на юні роки, мав вже складений характер. Хлопчик вже був чоловіком і дивився в обличчя проблем в житті. Хлопець був упевнений в собі і до того ж упертий у всьому. Його було складно переконати, можливо, це вдавалося лише сестрі. Кожну ситуацію він брав і розважливо вирішувала її.
Для автора твору й для оточуючих людей, ці діти були еталоном, прикладом для наслідування. Люди захоплювалися їхньою силою і стійкістю. Коли вони стали сиротами, вони не склали рука, а продовжили жити, тільки вже дорослим життям.
Біда, яка сталася на болоті, на думку самої Насті, була її провиною. Можливо, провиною стало улюблене заняття дівчатка, збір журавлини. Настя мучила себе цим і не могла забути цю біду. Настя дуже відкрита людина і вся її суть у тому, що вона живе для інших, а тільки в останню чергу для себе. Головною людиною, для якого вона прагне, є її брат.
Митраша в даній ситуації більше з холодним розумом, ніж його сестра. Хлопчина зробив висновки після того, що сталося. Хлопчик здорово був наляканий і дуже шкодував про те, що трапилося. То, тим не менш, для нього дуже далекі прояви слабкості і страху.
