Твір Митраша Комора сонця 6 клас (характеристика і образ)

Митраша – основний герой казки. Письменник характеризує хлопчика так: брат молодший від сестри на пару років, але досить вгодований, з високим чолом і великим потилицею. «Мужичок в мішечку», з посмішкою прозвали його про себе педагоги в школі. Хлопчик, як і дівчинка, всипане яскравими веснянками, а ніс, без плямочки, дивився вгору. Дитина умів майструвати з дерева посуд.

У Митраши були необхідні робочі інструменти. Хлопчик відвідував всі збори, намагався розуміти публічні міркування. «Мужичок в мішечку» дуже сильно любив сестру. Беручи приклад з батька, хлопчик чогось навчав її, давав напутні слова.

Але коли Настя не бажала його слухатися, Митраша злився і приндилася. Хлопчик дуже уважно вникав у промові батька. Дитина любив зображати його.

Митраша відрізнявся хоробрістю своєю коли діти пішли за ягодою і напнулись на величезний камінь, то хлопчик пішов по іншій стежці, як вказував йому компас, хоча вона була ризикована і не протоптана. Митраша не звернув уваги на попередження Насті. І завдяки кмітливості, дитині вдалося врятуватися: опинившись в Сліпій елані, хлопчик зумів покликати Травичку, яка і врятувала його. Хлопчик відрізнявся своєю чуйністю, чим і приваблювала оточуючих поруч з ним. Після того, як зумів вибратися з трясовини, вбив вовка, у щоб навіть дорослі люди не змогли б повірити. М. Пришвину дуже подобаються його герої, і він з великим захопленням описує їх, особливо до хлопчика.

Письменник застосовує зменшувально – пестливі слова для розкриття персонажа «мужичка – в – мішечку», хлопців «розумні дітки, улюбленці», «їх чистенькі носики». І мені самій дуже подобається цей хлопчик Митраша, я всім серцем прикипіла до нього. І думаю, він вірно вчинив, коли пошлел за обраною стежкою, тим самим показавши свою особистість, своє «я».

Дивіться також:  Образ і характеристика Грустилова в Історії одного міста Салтикова-Щедріна твір

Образ і характеристика Митраши

Повість-казка М. Пришвіна розповідає про двох дітей, які залишилися сиротами. Втративши своїх батьків, Митраша і Настя, залишилися жити удвох. Діти були маленькі, Митраше – 10 років, а Настя була на два роки старша. Спочатку їм допомагали всі сусіди, але діти були працьовиті, привчені до праці, і незабаром стали самі справлятися зі своїм господарством. У них була корова, телиця, кури, кози.

Старша Настя, поралася по дому, прибиралась, готувала їжу, доїла корову, а Митраша, якого в селі прозвали «мужичок у мішечку», робив по дому всю чоловічу роботу. Він виготовляв сусідам дерев’яне начиння, яка користувалася великим попитом, допомагав сестричці з городом. Разом вони ходили і на громадські роботи.

Митраша дуже любить свою сестру, в усьому їй допомагає і підтримує. Іноді хоче показати свій характер, але, як тільки Настя його приголубить, погладить по голові, Митраша перетворюється на маленького хлопчика, і знову стає слухняним. Молодший брат багато чому навчився у свого батька, він знає, як вести себе в лісі, вміє користуватися компасом, знає, де шукати гриби і ягоди. Одного разу, діти вирушили шукати палестинку, на якій, за словами батька, ніхто не бував, і там багато журавлини. Хлопчик взяв з собою рушницю, компас, Настя зібрала припаси, і діти вирушили на далеке болото.

В дорозі, посперечавшись, куди йти, дітлахи трохи посварилися і розійшлися в різні сторони. Спочатку Митраша йшов по компасу, але трохи згодом, він вирішив зрізати дорогу, і пішов прямо по болоту. Незабаром, хлопчик провалився, і болото стало його засмоктувати. Дитина поклав перед собою рушницю, щоб не потонути. Допомоги чекати не було звідки, хлопчик став боятися. Нарешті він почув, як кричить Настя, відповів їй, але вітер відніс його крик в іншу сторону.

Дивіться також:  Аналіз казки Дикий поміщик Салтикова-Щедріна твір

У цьому лісі жила собака Травичка, яка залишилася тут після смерті господаря. Вона побігла за зайцем, і випадково натрапила на хлопчика. Хлопчик став її кликати, собака підповзла до хлопця, він схопив її за ноги, і Травичка висмикнула Митрашу з трясовини. На гавкіт собаки примчав вовк, що наводив жах на все село, що його ніяк не могли зловити. Вовк вискочив зовсім поруч з «мужиком в мішечку», і той, не розгубившись, вистрілив у нього з рушниці. Тут на шум прийшла й Настя. Діти були раді, що все закінчилося так добре, і разом з собакою Травичкою вирушили додому. Хлопці зрозуміли, що треба жити дружно, і тоді нічого не страшно.