У дитинстві я багато часу провела зі своєю бабусею. Її я не просто любила, вона була для мене справжнім кумиром. У ній було все чудово, і мені хотілося повністю бути на неї схожою.
Моя бабуся була дуже доброю і турботливою жінкою, навіть ніколи не сварилася, хоча й було за що. Завжди зберігала спокій у будь-якій ситуації і мене цьому навчила.
Бабуся навіть у своєму віці була дуже красивою і багато часу приділяла своїй зовнішності. Я милувалася нею кожен день. Волосся у неї завжди були красиво покладені в зачіску, на обличчі з самого ранку був присутній легкий макіяж, нігтики теж завжди доглянуті і обов’язково покриті лаком спокійного кольору. У бабусі були дуже доглянуті руки та обличчя для її віку, так як вона постійно мазала їх кремами і накладала всілякі маски, переважно приготовані самої. Вдома бабуся завжди ходила в сукнях, красу яких прикривав тільки фартух. Їх у неї було теж достатня кількість.
А які кулінарні смаколики вона готувала! Захоплювалися всі без винятку. Вона мене багато чому навчила, в тому числі і кулінарним хитрощам і секретів, які прийшли до неї з досвідом.
Я постійно мріяла бути схожою на неї в усьому. Так здорово у бабусі все ладилося у руках, і вдома порядок, і різні страви наготовлены, і завжди в гарному настрої. Коли тільки встигала?
А вечорами бабуся ще всім нам в’язала чудові речі, які ми з задоволенням носили. Цього рукоділля вона мене теж навчила, за що я їй дуже вдячна.
Бабуся по професії була медиком, та не просто, а заслуженим лікарем Росії. Вона скромно про це мені розповідала, а я з гордістю при кожному зручному випадку ділилася цим зі своїми друзями. До бабусі всі сусіди зверталися за допомогою, і вона зі своїм добрим серцем нікому жодного разу не відмовила. Чула я одні слова подяки на її сторону. Ось саме тоді мої захоплення нею і підштовхнули мене до самовизначення в професії: я теж захотіла стати, як бабуся, доктором.
Моя бабуся ще багато читала, особливо історичні книги. Часто розповідала мені про важливі історичні події. У неї був просто талант до розповідей. От би мені так чимало знати і вміти так само цікаво розповісти оточуючим!
У всьому-всьому мені хотілося наслідувати своєї бабусі. Вона була і залишається для мене прикладом ідеальної жінки і моїм кумиром.
Варіант 2
Мені здається, у всіх в дитинстві був кумир. Людина, на яку ти б хотів бути схожим, коли виростеш. Кумирами моїх однокласниць були або моделі, або зірки шоу-бізнесу. Я ж завжди хотіла бути схожа на героїню книги, якої в реальності навіть не існує.
На кого? На Герміону Грейнджер – одну з головних героїнь серії про Гаррі Поттера. В дитинстві я дуже любила ці книги, часто перечитувала, сидячи на підвіконні. Герміона подобалася мені більше всіх, навіть більше самого Гаррі.
Незважаючи на те, що вона була напівкровкою, вона була неймовірно розумною. Грейнджер могла знайти вихід із, здавалося б безвихідній, ситуації. Герміона часто рятувала друзів, чудово зверталася з чарівною паличкою. Вона вчилася краще всіх на факультеті, у неї була чудова пам’ять. Герміона також всебічно розвивалася, встигала на всі заняття. Саме так я хотіла виглядати, коли трішки підросту. Герміона до того ж була жахливо сміливою. Вона рідко боялася, завжди робила все правильно. Частенько вона влипала в неприємності, намагаючись врятувати своїх друзів.
Але Герміона завжди була доброю і вірною. Вона нікому не бажала зла, боролася за своїх друзів. Вона ніколи не залишала одного в біді, не зраджувала його. Звичайно, у Герміони були свої недоліки. Наприклад, запальність і впертість. Хоча, останнім все ж краще зарахувати до переваг. Герміона завжди досягала своєї мети, незважаючи на труднощі. Якщо вона чогось не знала, вона домагалася правди будь-якими шляхами. Саме це мені в ній подобалося найбільше.
Я хотіла бути такою ж розумною, сильною, сміливою і шанованою, як вона. Але в дитинстві я була схожа на неї тільки впертістю. Але зараз я виросла. Звичайно, в даний момент ця метушня з кумирами звучить трохи смішно. Але в підсумку я стала саме такою, якою хотіла. Розумною, сміливою, шанованою. Кумири – важлива частина життя будь-якої дитини. Саме від цього вибору залежить подальше життя людини. Тому кумира необхідно вибирати з розумом. Або не вибирати зовсім.
Твір про Кумира дитинства
В дитинстві у кожної дитини існує свій вигаданий світ, створений його уявою. Дітки часто вигадують незвичайні сюжети для ігор, входячи в роль, вони представляють себе чарівниками, рятувальниками, лікарями. У мене теж в дитинстві була дуже розвинена фантазія. І у мене було три кумира.
Це Один серіал ранетки. Мені дуже подобалося дивитися його по телевізору. Це молодіжний серіал головні герої цього серіалу п’ять молодих і талановитих старшокласниць. У сюжет входить, тісно переплетені реальні факти з життя актрис і вигадані сцени сценаристів. В одній із звичайних московських шкіл на прохання директора утворилася рок група. З початку дівчинки дуже лаялися і не могли прийти до спільного рішення. Але любов до музики їх все-таки об’єднала. І дівчата стали кращими подругами. Цей серіал розповідає про особисте життя, про їхні родини, драмах, і музиці. І все-таки для себе я виділила одну дівчинку з фільму. Це – Анна Руднєва. По серіалу вона Аня Прокоп’єва – вона самотня дівчина, на яку взагалі не звертають уваги хлопці. І ще у неї погані стосунки з однокласниками. Анна пише гарні вірші для своєї групи. А вдома повний розлад і батько йде з сім’ї з–за чого героїня замикається в собі. Я дивилася цей серіал з величезним інтересом. Я навіть збирала календарі з цією групою, і слухала їхні пісні.
Ще одним моїм кумиром були Настя Каменських і Потап. Я обожнювала їх пісні. З цими піснями я виросла, і у мене багато спогадів. Коли я чую пісні Каменських і Потапа, у мене з’являється на обличчі посмішка. Ці пісні мого дитинства. Особливо мені подобалася пісня «міцні горішки», під цю пісню ми влаштовували у дворі дискотеки, і я в перший раз закохалася. Тому для мене дуже важлива ця пісня.
І третім, моїм кумиром стала моя рідна сестра. Вона старша за мене на два роки. Ми з нею дуже близько і тісно спілкуємося, ми можемо поговорити про все на світі. Вона завжди мене підтримає і зрозуміє, ні дивлячись ні на що. Вона найкраща.
У всіх людей є людина, на яку вони хотіли б бути схожими. І я вважаю, що в цьому немає нічого поганого. А, навпаки , з хороших людей варто брати приклад.
