Книга з давніх часів була символом пізнання, знань і освіченості. Не дивно, адже саме в цих письмових джерелах були укладені відомості часом дійсно дорогоцінні і корисні.
Адже до якогось періоду книги взагалі не особливо писали, а багато великі мислителі вважали за краще передавати знання, як говориться, усно. Приміром, філософ Сократ не залишив себе письмових свідчень. За ним записував тільки його учень, завдяки книгам якого ми тепер і можемо дізнаватися про Сократа.
Тому книги так цінувалися завжди, а любов до читання являла собою не тільки суто практично корисний навик, але і символ тяги до пізнання. Багато дорослі прагнуть з самого дитинства привчити дітей читати і в цьому є сенс. Насправді досить легко визначити по мовлення людини, яка багато читає (або читав раніше) від такого, у якого любов до читання проявляється в малому ступені.
Діти мого покоління не читають багато і в цьому особливість часу. Адже тепер, коли, наприклад, потрібно вивчити якийсь твір зі шкільної програми, є можливість послухати аудіокнигу або навіть подивитися тематичне кіно. Тому змінюється спосіб сприйняття і читання не часто залишається в пріоритеті.
Звичайно, так ми стаємо трохи далі від автора, так як одна справа – читати текст в оригіналі, написаний самим автором, і інше – слухати озвучену книгу і тим більше дивитися кіно по сюжету. Тяга до пізнання змінюється, і часто ми стаємо причетними просто до загальних сенсів та ідей, але не до авторського оригіналу. Тому іноді навіть оригінальні концепції автора перетворюються у зв’язку з особливістю передачі і сприйняття.
Наприклад, відносно недавно зробили кіно Гоголь, а до цього нове кіно Вій, яке тяжіло до голлівудської видовищності. У підсумку багато школярі спочатку подивляться ці твори, а тільки потім прочитають (якщо прочитають) оригінали.
Мені здається, для сучасної молодої людини, школяра, любов до читання є рідкістю і схильністю, яка з часом зникає як якийсь атавізм. Тепер читати не так актуально, є інші способи передачі даних. Тому, з часом, на мій погляд, любов до читання буде чимось на кшталт любові до класики – елітарної формою захоплення, яка надається перевага лише незначною частиною людства.
